«Ельвіра: Повелительница темряви» (1988). Хто найсексуальніша відьмочка Голлівуду?

За часів СРСР нашого глядача американської кінопродукцією не балували. Голлівудські фільми, звичайно, в радянський прокат потрапляли зрідка, але тільки самі безневинні, на зразок комедій або мюзиклів «У джазі тільки дівчата», «Як вкрасти мільйон» або «Моя прекрасна леді». Та й ті нещадно купировались на предмет будь-яких вольностей.

Наприкінці вісімдесятих ситуація змінилася на протилежну. Населення, яке втомилося від двох телеканалів і засилля рідних фільмів на кіноекранах, стало обзаводитися відеомагнітофонами. Режисери, ніби змовившись, стали знімати нове перебудовний кіно, від якого нудило не менше, аніж від реалій. У підсумку кінотеатри стали стрімко втрачати аудиторію і, щоб хоч якось утримати публіку, були змушені серйозно розбавити сеанси голлівудщини.

Як ми знаємо, ця затія не допомогла вітчизняному кінобізнесу встати з колін (процес триває досі), проте в той час американські фільми вже не піддавалися жорстокій цензурі. В інших залах без жодного нагляду зверху демонструвалися стрічки про Рембо, в інших касу зривав «Міцний горішок», а на сеанс «Дикої орхідеї» купити квиток можна було, тільки відстоявши не менше дику чергу. Ось чому поява на афішах напівголою готичної дівиці вже нікого не збентежило, бачили і гірше.

Мова, зрозуміло, про один з хітів 1988 року, чорної комедії з домішкою фентезі під назвою «Ельвіра: Повелительки темряви» за участю Кассандри Петерсон.

... Телеведуча Ельвіра трудиться на приватному каналі, де в одній низькопробної передачі коментує за кадром дурні ужастики і фантастику кошлатих років. Мадемуазель явно випадає з дешевого інтер'єру, але вирватися з рутини їй не дозволяють фінансові труднощі. А тут ще новий власник каналу, хтивий жірдяй в ковбойському прикиді, недвозначно пропонує їй підвищення через ліжко. Вирішення всіх проблем приспіло як не можна вчасно: на ім'я Ельвіри прийшло запрошення відвідати розпил майна її покійної тітки Моргани, яка мешкала в заштатному американському Мухосранске.

Прибувши до поділу спадщини, Ельвіра усвідомила, що в містечку їй не раді. Місцеве пуританське суспільство шоковане її відвертими витівками і нарядами, а підозрілий дядько Вінні явно не радий раптово оголосили родичці. Моргана братика спадщиною обділила, тому старий, як і решта селяни, точить на Ельвіру зуб. З речей, залишених дівчині, пущі всього він зацікавлений у придбанні куховарської книги. І навіть готовий піти на злочин, аби заволодіти древній фоліант.

Ельвіра і не підозрювала, що замість томика «про смачну про здорову їжу» їй дісталася книга магічних заклинань. А ще пудель-охоронець і застарілий особняк, який дівиця мріє по-швидкому сплавити і відправитися в жаданий Лас-Вегас. Правда, перш їй доведеться вступити в нерівну сутичку з живуть в родовому гнізді силами зла. Злісний чаклун дядько Вінсент всерйоз вирішив вапна родичку, але Ельвіра і без магічних здібностей могла навести шереху. А вже будучи потомственій відьмою, так і зовсім покаже всім кузькіну мать ...

«Ельвіра: Повелительница темряви» - яскравий приклад того, як треба знімати малобюджетні комедійні жутіков. За свою кар'єру режисер Джеймс Синьорелли створив всього два повнометражні фільми: комедію «Легкі гроші» (1983) за участю не надто відомого у нас коміка Родні Дейнджерфілда і «Ельвіру». Однак успіх обох стрічок залучив до Синьорелли увагу продюсерів популярного в Америці шоу «Суботнім вечором в прямому ефірі», над яким постановник трудиться ось уже чверть століття. Власне, «Ельвіра» в цьому плані дуже показова - простецький сюжет про розпусної дівчині, сполошилися глухе містечко, переповнений гегами, забавними скетчами і по-справжньому смішними моментами.

Головну роль в картині виконала американська актриса Кассандра Петерсон, для якої образ Ельвіри став воістину дороговказною зіркою. Вже ніхто і не пам'ятає, як юна Кассандра потрапила в «Книгу рекордів Гіннесса», ставши наймолодшою шоу-герл в історії Лас-Вегаса. Її бурхлива молодість включала проживання в Італії, участь у масовці бондіани («Діаманти назавжди») і знайомство з Федеріко Фелліні, який подарував американці епізодичну роль у своєму «Римі».

Повернувшись додому, Кассандра віддала перевагу кінокар'єрі роботу в нічних клубах, але незабаром долучилася до акторів-імпровізаторам, де поступово й оформилася у всім відому повелителька темряви. У житті Кассандра лише частково нагадує навіжену готичну диву, але з моменту виходу картини її ім'я асоціюється з персонажем. Між іншим, в початкових титрах вона так і значиться - Ельвіра. Про те, що образ вдався на славу, говорить і той факт, що Петерсон практично одночасно номінували на дві різноспрямовані кінопремії - «Сатурн» і «Золоту малину».

Фільм вийшов легкий, невибагливий і забавний, як і сама героїня, яка обов'язково одягається в облягаючі чорні сукні з бездонним декольте і постійно відпускає жарти з приводу всього, що її оточує. А оточує Ельвіру хамство, святенництво і лицемірство, бо мужики бачать у ній лише легкий об'єкт для домагань, а жінки - сильну суперницю. Сама ж відьмочка, хоч і не проти закрутити романчик з привабливим власником кінотеатру, все ж надто захоплена іншою персоною - самою собою. Своєрідне почуття гумору і повадки жінки-вамп відлякують сильна стать, але Ельвіра не чекає подарунків долі. І якщо треба, візьме силою. Або прикинеться слабкою половиною, спраглої захисту і заступництва.

Картина Синьорелли, незважаючи на позитивні відгуки критиків, фінансово не відбулася. Скромні збори не зуміли окупити навіть убогий бюджет в 7,5 мільйонів доларів. Однак персонаж настільки полюбився публіці, що Кассандра не встигла озирнутися, як намертво вросла в сексуальне чорне платтячко. Її Ельвіра з'являється то там, то сям, кочуючи з телешоу в серіали і назад. Останній на сьогодні вихід відбувся в серіалі «Останній справжній чоловік» (2011).

А десятиліттям раніше Кассандра погодилася-таки взяти участь в сіквелі фільму, який приніс їй всесвітню популярність. На жаль, продовження виявилося набагато слабкіше оригіналу, хоча й не позбавлене чарівності. Друга частина сюжетно з першої жодним чином не пов'язана, а відьмочка замість наших днів проживає в середині 19-го століття - золоту епоху готики і містики. За жанром сиквел залишився чорною комедією, але розгубив чарівність і легкість, будучи простацькою комерційної виробом.