Як допомогти дитині стати впевненіше в собі?

Чому так буває: одні дітки жваві й активні, а інші боязкі і сором'язливі? Чому одна дитина відразу стає душею компанії, а інший боїться навіть відкрито посміхнутися? У чому тут справа: в темпераменті або в помилці виховання?

Невпевненість у собі набагато більш поширена риса, ніж могли б подумати багато. Просто цю рису намагаються зазвичай не показувати.

Сором'язливість у більшості дітей проявляється як певна психологічна реакція. Особливо яскраво виражається вона, як правило, у дітей трирічного віку і старше. Вони дуже боязкі, замкнуті, нетовариські, схильні до самотності. Крім того, такі дітки воліють не вплутуватися ні в які компанії або групи, не люблять брати участь у колективних заходах, гостро відчувають свої недоліки, особливо уявні, удавані. При цьому свої позитивні якості вони, навпаки, не помічають і не цінують, наприклад, бояться, що будуть виглядати смішно в очах інших, скажуть що-небудь дурне, некрасиво одягнені і т.д. Чому? Оскільки вони вже наперед не впевнені в собі, вважають себе приреченими на провал і невдачу, вони просто панічно бояться якої б то не було критики оточуючих. Через нав'язливих побоювань у них втрачається природність поведінки, з'являється скутість, змінюється інтонація голосу, міміка.

Основною причиною виникнення у дитини боязкості і соромливості є почуття занепокоєння, його невпевненість у своїй безпеці. Дуже часто причиною такої поведінки є непродумані методи виховання. Ще нікого і ніколи не доводили до добра постійні критика і докори, причіпки і вишукування помилок. Ні на одну дитину не зможуть надати позитивний вплив грубі насмішки над його недоліками, крики і лайка, що виникають навіть по самому незначному приводу. Але є й інша сторона медалі - надмірні турбота і опіка малюка з боку дорослих, які теж приводять до розвитку у дитини почуття боязкості й непевності.

Взагалі, виховати впевненого в собі й у власних силах дитини - не так складно. Насамперед задумайтесь, як ви спілкуєтеся зі своїм чадом. Як правило, переважно у формі розпоряджень та інструкцій: «Помий руки, йди обідати, прибирай іграшки, лягай спати. Коли подивишся мультик, треба вимкнути телевізор ».

Пропоную вам маленький тест: протягом 2-3 днів ходите по будинку з блокнотом і ставте галочки - на одному листку, коли ви віддаєте дитині інструкції, а на іншому - коли цікавитеся його думкою. Думаю, результат вас вразить.

Звичайно, виховуючи свою дитину, ми впевнені, що робимо все в ім'я його блага. Але є речі, які все ж не варто робити.

Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми, ні з братами, ні з друзями, які, як вам здається, краще, сильніше і розумніше його. Головна ваше завдання - вірити в дитину так сильно і переконливо, щоб малюк повірив вам і «заразився» вашої вірою. Тоді він стане впевненим у собі людиною. Адже відомо: домогтися чогось у житті, можна тільки вірячи у свої сили.

Якщо є необхідність зробити зауваження і догану своєму чаду, то робіть це наодинці - без свідків, щоб не ставити його в незручне становище перед братами і друзями.

Якщо ви хочете, щоб ваш сором'язливий малюк став більш впевненим у собі, вчіть його відстоювати власну думку. І не де-небудь там, далеко від дому, а перш за все тут, у вашій квартирі, в розмовах і суперечках з вами. Звичайно, без грубості і хамства, але й ви теж не кип'ятити, натрапивши на незгоду.

Щоб навчити дитину відстоювати власну думку, треба спершу цією думкою поцікавитися. І обов'язково давайте йому можливість говорити «ні» в ситуаціях, в яких у нього є вибір.

Навчіть свою дитину нормально сприймати жарти інших людей, та й самі з малюком вивчите який-небудь дитячий анекдот або жарт. Адже гумор і посмішка -відмінне засіб у важких ситуаціях.

Привчайте дитину до позитивної самооцінки. Тренуйтеся разом перед дзеркалом вимовляти такі чудодійні фрази, як: «Я сміливий», «Я впевнений у собі» і т.д. Наприклад, нам з донькою відмінно піднімає настрій, коли раненько, сонні, невмиті і незачесані, ми, дивлячись з посмішкою в дзеркало, серйозно вимовляємо хором: «Які ми все-таки красиві!»

Соромливою дівчинці корисно грати з мамою, яка буде виконувати роль доньки. Причому в даному випадку мамі не слід керувати грою. Її завдання прямо протилежна: повністю підкоритися волі дочки. Заздалегідь попереджаю, завдання не з легких. Так що стежте за собою в обидва!

Рано чи пізно, ваш малюк вийде в «великий світ», адже людина - істота соціальна. Чи буде він впевненим у собі, врівноваженим, що не обтяженим комплексами людиною, або заляканим невдахою, звиклим до своєї «меншовартості» - багато в чому залежить від вас. Допоможіть своєму чаду, адже впевненість у собі тренується поступово. Скоро ваша дитина перестане боятися підходити до інших діток або проситися в гру, сміливо стане висловлювати свою думку і відстоювати свою точку зору. І в цьому буде ваша заслуга.