Чому власний бізнес не виходить?

Я твердо вирішила: ніяких начальників, я краще знаю, як треба, і з ранку хочу спати, а працювати починати з сьомої вечора. Все, йду у вільне плавання.

Але приватний бізнес під моїм керівництвом не поспішав розвиватися, не кажучи вже про те, щоб ще й приносити прибуток. І корінь всіх проблем був в мені.

Ось про них, про ці проблеми, я й хочу розповісти, щоб ті, хто тільки став на шлях розвитку власної справи, врахували мої помилки і не повторювали їх. Інформацію я вирішила викласти у вигляді списку умовиводів, щоб хоч якось упорядкувати потік свідомості і перетворити його в худо-бідно напутні мова.

Номер один. Мене терзають сумніви.

Коли я вирішила почати свою справу, то точно знала, що воно буде пов'язано з рекламою. Люблю я рекламу. Та й досвід за час роботи в якості менеджера з реклами відповідний піднакопичили. Але тут виникло одне «але». Мої близькі, все суцільно бухгалтери та економісти, почали твердити мені в один голос, що реклама - це несерйозно, що там і без мене вистачає знавців своєї справи і шарлатанів, і (цей аргумент з'явився для мене найбільш важким на їх користь) що я в Як менеджера не досягла яких-небудь кар'єрних висот, а, значить, це не моє.

На щастя, мені пощастило зустріти на своєму шляху людини, не один рік протрудівшегося на рекламному терені. Вислухавши мої сумніви, він звернув мою увагу на те, що у мене багато необхідних для рекламіста якостей, яких немає в інших, а мінуси в моїй роботі пов'язані не з відсутністю професіоналізму, а з невгамовним бажанням діяти самостійно.

Висновок: Прислухайтеся тільки до професіоналів. Близькі, керуючись найкращими спонуканнями, можуть відмовити вас від того, в чому ви дійсно сильні, просто зі страху, що у вас нічого не вийде. І часто страху необгрунтованого.

Номер два. Я прокинулася.

Саме з цього починаються всі проблеми. Увечері голова повна ідей, я будую грандіозні плани, а з ранку приходить страх перед тим, що ось він новий день і плани потрібно втілювати в життя. У голові раз у раз виникають думки: «а раптом не вийде?», «А якщо клієнтів не буде?». Всі вони вбивають ентузіазм в лічені хвилини. У підсумку я півдня займаюся тим, що виводжу себе з цього нервового коматозу: дзвоню друзям, йду на прогулянку, читаю книгу. І тільки після обіду, коли настрій знову досягає верхньої планки, беруся за роботу.

Висновок: Працювати потрібно незалежно від того, сповнені ви оптимізму або вважаєте себе останнім невдахою. Бізнесом повинен керувати холодний розум, а не емоції.

Номер три. Всі люди як люди, а я ...

Подруга подзвонила, сказала, що у неї три вільних години після обіду, запропонувала прогулятися. Давно я з нею не бачилася, та й попрацювати я зможу і ввечері - так думала я, приймаючи пропозицію. Перейшовши на вільний графік з приємним подивом виявляєш, що тепер ти можеш встигнути куди завгодно, робочий день більше не накладає обмежень. Але тут-то і криється найбільша небезпечна пастка - неправильний розподіл часу. Подруга погуляла зі мною три години і вирушила на свою роботу. Вона приємно провела ці три години, які за інших обставин їй довелося б коротати сидячи на лавочці в парку. Звичайно, для неї в даній ситуації прогулянка - куди більш вдалий варіант. А для мене?

Висновок: Безглуздо не користуватися тією свободою, яку дає робота на себе. Однак, поставити на ноги свою справу - це не згаяти робочий день в офісі. На перших порах початківець бізнесмен повинен працювати в рази більше, ніж наймані співробітники. Звичайно, можна в робочий день сходити по магазинах, скориставшись відсутністю натовпу покупців, але тільки після того, як виконано все, що було задумано. Так адже набагато приємніше.

Номер чотири. Хочеться зробити що-небудь корисне.

Коли працюєш вдома, постійно з'являються спокуси випрати, розморозити холодильник або зробити генеральне прибирання. У мене ця звичка залишилася з часів роботи у фірмі, коли вихідний сприймався як додаткова можливість позбутися всіх тих недороблених справ, які вічно висять тяжким вантажем на серце і не дають спокійно жити. Залишившись наодинці з собою, я перший час починала ранок з вологого прибирання і готування обіду. Не дивно, що до того часу, коли я розправлялася з цими справами, час уже підходило до полудня, і мене потихеньку починала є думка, що ось вже півдня пройшло, а робота стоїть.

Висновок: Робота вдома дозволяє утримувати цей самий будинок в куди більшій чистоті, ніж коли працюєш в офісі. І все ж, робота перш за все. Прокинулися, поснідали - і за справу. Будинки, в приємній обстановці, коли займаєшся улюбленою справою, робота рухається швидше. І якщо не витрачати час на сторонні заняття, а цілком зосередитися на ділі, то вже до обіду можна виконати обсяг роботи, на який в офісі пішов би день, а то й два. І вже після цього без найменших мук совісті надраювати до блиску квартиру і проявляти свої кулінарні здібності.

Номер п'ять. Я все встигну.

«Я встигну зробити уроки після прогулянки», «Я встигну підготуватися до іспиту за три дні» і так далі, і тому подібне. Практично кожен з нас не раз казав собі «я встигну». Але чому ж ми ніяк не можемо тверезо оцінити, за який час здатні впоратися з задуманим? Відповідь проста: крім людського фактора (здібностей виконувати певну кількість роботи за певну кількість годин), який в принципі відомий, існують ще й фактори зовнішні. Або книга, з якої ви хотіли почерпнути інформацію, відсутня в бібліотеці, або саме сьогодні, коли ви вирішили за один день надрукувати всі документи, зламався принтер. Все це може статися і в тому випадку, якщо братися за справу заздалегідь. З тією лише різницею, що якщо дати собі дійсно достатньо часу, всі ці дрібні негаразди попсують куди менше нервів і вже точно не стануть причиною повного фіаско.

Висновок: Потрібно давати собі стільки часу, скільки вимагають ваші можливості, не забуваючи при цьому про зовнішній чинник. До того ж, можна багато чого робити заздалегідь. Куди простіше швидко створити що-небудь, коли вже є заготовки, план роботи і навіть кілька недороблених варіантів. Поглянувши на все це свіжим поглядом, легко швидко виправити помилки, додати що-небудь нове і довести роботу до остаточного варіанту.

Замість висновку: бажаю всім тим, хто починає свою справу, вже почав або ж ніколи про це й не думав, наполегливості, терпіння і віри в себе. Адже будь-який успіх - це насамперед наполеглива праця.