Як подолати фінансову кризу. Великий пук.

Нарешті настав такий довгоочікуваний криза. Лопаються що не вміють працювати на ринку банки і страхували їх компанії. Російські нафтові гроші, вкладені в американську економіку, зникають на очах здивованого донезмоги нашого міністра фінансів. Перегрітий бюджетними зарплатами ринок праці тріщить по швах, викидаючи на вулицю перших з раніше головних.

Скоро замість таджицьких трудівників мітли та лопати на московських вулицях з'являться колишні брокери і радники з вкладення коштів. Чи не встигли вбудуватися повністю в світову економіку російські фінанси співають романси. Полку неляканих вкладників прибуло. Ювілей 98 року назріває.

Ще раз наступили на покладені кимось в самому видному місці граблі. Не встигли, не встигли перетворити нафтодолари в заводи, пароплави, танки і літаки. Тепер горять вони синім полум'ям у вогні іпотечного західного кризи. Як горить російський газ в конфорках європейських кухонь обійшовши стороною російську глибинку.

Але може бути тепер спадуть рожеві окуляри з урядових очей і настане розуміння, що держава не може бути ефективним менеджером в силу своєї природи. Що запаси сировини в нашій землі мають свої природні межі і негоже обмінювати його на акції та облігації іноземних компаній, які стоять рівно стільки, скільки коштує папір, на якому вони надруковані.

Може, нарешті, припиниться непорівнянний із зростанням виробництва вал зарплат, в першу чергу, в бюджетному секторі.

Може, дати все-таки можливість людям і компаніям налагодити реальний сектор виробництва, знизивши ідіотські податки і видавши нормальні кредити. Не всі ж будувати супермаркети, в які скоро будуть ходити дивитися і облизуватися.

Може заборонити нашим членам уряду їздити на всякі Давоського форуму і дати їм в кінці-то кінців в руки труди Адама Сміта. Може зрозуміють вони, що тільки виробництво простого продукту може стати основою реальній економіці. А не тієї, яку вони надувають за допомогою російського газу.

Як би він не вийшов з іншого боку. Вже виходить.