Місто что засмоктує ....
І вісь я тут ... Велике місто, Великі возможности, Було б Тільки бажання ...
Це все тупі слова. Яке ж це треба бажання щоб нормально влаштуватіся на роботу, вівчітісь та й жити бажано не так на вокзалі ?!
Отак и засмоктало мене ровері місто у свои лави, а я так непомітно влився в его потік, что вінірнуті сил не стало. Так все Яскраве ЗДАВАЙСЯ, таке все чудове и «блистить», ну звічайній а хто ж це Із студентов-провінціалів так спочатку НЕ думає, кого ж Це не вабіть місцевий колорит. ЗДАВАЙСЯ б свобода прийшла, батіки далеко, все для вас.
Перші роки життя у городе-гіганті далися мені пречудовий ... Навчання, парі, а що таке парі та й хто на них ходіть-, чудовий гуртожиток де всі друзі- Стипендія, яка так не помітно зникає, но так приємно что вона є ... Спочатку намагалася працювати роботи для стеднтів вістачає, дешева робоча сила з Гнучкий графіком роботи и малими потребмі и все Ніби идет чудово, день за днем Нові пригоди, что ї сказіті золоті роки Студентський життя, но прійшходіть тієї годину, Який Ніби всі и чекають и готовятся до него но ї боятися, бо готовит ВІН Шалені пригоди на молоді плчі - випускний вечір. І вісь тут почінаються всі проблеми ... І місто Вже НЕ таке Привітне, і друзі кудісь діваються, добро як залиша пара вічних, і гроші пожірає хтось, чи Щось.
Саме тоді ми так Швидко дорослішаємо, не по своєму Бажанов але час требует змін. З'являються Перші глобальні проблеми: де жити, де працювати, і чому цею шум і люди мене поглінають. На питання де працювати можна легко відповісті Якщо не чіпаті інше харчування - де жити, а від коли смороду разом сходяться то вже тяжко становится розуміті де ж в мире та справедливість.
Думаю КОЖЕН хто робиш крок у доросле життя пройшов и через родічів, Які Ніби тобі так сильно люблять и не проти что б ти у них живий: «Живи хоч цілу вічність ...», но через дууууууже короткий годину їхнє кохання десь зміває, І від тоді на допомогу приходити квартира з паном, яка теж не саме Приязна. А ще если хтось дозволити Собі мріяти про одруження Із столичних жителів и отріматі всі прівілегії его життя! Звичайний варіант можливий но НЕ надійний, тай Взагалі ми ж картоплею торгуємо а коханням ... Ну до таких людей у мене спеціфічне ставлені, якось не доводити ще зраджуваті своим принципам тому не можу зрозуміті, як можна стати моральним хвойда. Та це все не важливо Аджея ми досі у пошуках житла дешевого и комфортного - хочу завіріті вас такого не існує.
І від з годиною до нас приходити розуміння як Важко и Пожалуйста ж це столичне життя Згубна. Альо я думаю всегда є вихід з положення, даже декілька віходів:
- Працювати до того годині поки НЕ заробіш грижа и грошів на особисте житло
- Піті по знайомиться, можливо хтось поможет
- І Нарешті найти кохання свого життя бо як крути, но тоді ві Вже НЕ Самі, и проблеми вірішуються швидше, и на душі спокійніше, и серце НЕ крається від Розчарування. Аджея воно зайнятості чімось світлішім ...
Чи не впевнена что вам буде цікаво це читати но особисто я всегда мріяла зустріті однодумців, Який попал у тенета масштабності, а потім якімось дивовижності чином досяг Бажанов ...
Кохання вам !!!
