Чому все-таки час - гроші?
Кажуть, час - гроші. Афоризм давно відомий і, здавалося б, зрозумілий. Проте часу у мене, як і в кожного з нас, в надлишку, але грошей чомусь не додається. Щось ми випускаємо з уваги, чи не так? Задумався я на дозвіллі і, уявіть собі, осінило, що в афоризмі пропущений якийсь чорний ящик-перетворювач, який функціонально повинен трансформувати мій час в реальні грошові купюри. Причому, що цікаво, перетворювати таку зовсім незрозумілу і складну категорію, як «час», в цілком ясну, матеріальну і таку необхідну субстанцію, як «гроші». І ось, якщо виразити одним словом, ім'я цьому чорному ящику - Доля! І все стає ще більш незрозумілим, туманним і нездійсненним. Правда, зітхання з приводу безгрошів'я залишаються ... Але не так вже все й похмуро. Давайте разом поміркуємо, що ж таке Доля?
Перше, що спадає на думку, - здоров'я. Справді, здоровій людині простіше влаштуватися на будь-яку роботу, та хоч на дванадцятигодинний робочий день, і результати в наявності. Крім того, не дарма ж стверджують, що в здоровому тілі і дух теж здоровий. Здоровій і фізично, і морально людині не доводиться відчувати безлічі соціальних образ і принижень, йому простіше налагодити контакт з людьми, але ж ми знаємо: не май сто рублів, а май сто друзів. І тут же ще одна категорія позначилася сама собою - соціальні зв'язки. Це сімейні, родинні узи, дружні, шкільні, колегіальні і інш. Залишився без роботи, ноги в руки і оббіг друзів - вже куди-небудь та прибудують, а то! Зовсім добре, якщо є Хрещений батько. Прийшов, поскаржився на мінливості долі, і вже Хресний побіг влаштовувати на престижну роботу - цікава, до речі, думка, молодим батькам на замітку.
Ще один аспект - освіта. Та й не моє, насамперед, а батьків. Справді, з них же все починається, і наганяти пізніше те, що однолітки пройшли кілька років тому, складно, та практично неможливо. Так сказати, що Іванко не засвоїв, того вже не дано засвоїти Василю Івановичу. В цілому-то вірно, але час йде, і вимоги на ринку послуг постійно збільшуються, цивілізація росте і прогрес не зупинити. Шкільно-університетські знання застарівають з неймовірною швидкістю. І доводиться крутитися, а як же - жити якось треба. І побігли, використовуючи весь вільний час, на семінари і курси, тренінги та практикуми. І можна вже замислюватися про зміну роботи, про кар'єрний та сімейному рості, про благополуччя в цілому.
Характер? Безумовно. Тихому, спокійному людині важко витримати напругу і відповідальність, властиві веденню власного бізнесу, як ягняті важко жити серед вовків. Тут хватка і мужність потрібні, а куди вже нам з бабусиним вихованням, наприклад? Однак, якщо і зайця вчать бити по барабану, то невже ж людина не може зміцнити свій дух і тіло? Може, звичайно, може, правда, при жорсткій необхідності. Це так у нас, у росіян, заведено: поки грім не вдарить, ніхто хреститися добровільно не почне.
«І все-таки я вважаю, що натиск краще, ніж обережність, бо фортуна - жінка, і хто хоче з нею впоратися, повинен бити її і штовхати - таким вона піддається швидше, ніж тим, хто холодно береться за справу», - надихає нас із глибини століть Макіавеллі. Слова, слова, слова ... Зрозуміло, що кожен влаштовується в житті як може, хоче, зобов'язаний.
Весело, чи не так? Для першого кроку достатньо. Поклали перед собою аркуш паперу, розділили навпіл і описали самі себе: плюси і мінуси. І наочно побачили, що ми за люди і що ж нам заважає приступити до підрахунку купюр. А людям бізнесу можна рекомендувати застосувати самостійно цю найпростішу методику по формуванню та відстеження етапів розвитку бізнес-процесу: ідея - концепція - стратегія - тактика - технологія - організація - результат. Зрештою, головне в житті - це пам'ятати, що час нікого і ніколи не чекає, як, втім, і гроші!
