Куди податися у Карпатах? Петрос, Кваси, водоспад Труфанец
Понеділок, другий день походу! Погода ясна, і рано вранці можна спостерігати красиве видовище - туман, що накопичився в ущелинах і долинах, і гори, що піднімаються з нього.
Снідаємо і рухаємося в дорогу - далі по хребту. Біля будиночка переходимо зі стежки на дорогу, яка називається «копанка», бо її в XIX столітті викопали вручну на схилі хребта. Дорога дуже зручна, плавно траверсує схили і відроги хребта. По ній на хребет без особливих зусиль можуть заїхати вантажівки або позашляховики.
Через годину доходимо до підніжжя Петроса. За цей час сонце встигає висушити землю, і вчорашній дощ залишається тільки в нашій пам'яті. Вирішуємо зробити на Петрос радіалку без нічого, а потім продовжити рух по дорозі. Моя дружина і один з друзів, які раніше були на Петросі, залишаються внизу з рюкзаками.
Схил у Петроса більш крутий, ніж у Говерли, і покритий великими каменями, між якими (і за якими) петляє стежка. Десь за годину доходимо до вершини. На ній стоїть недавно побудована мініатюрна дерев'яна церковця, яку, проте, вже встигла добряче попсувати негода.
Вчорашнє відсутність видів з Говерли заповнюємо аналогічними видами з Петроса. Добре видно Чорногірський хребет з усіма вершинами, безліч гір, близьких і далеких, аж до самого горизонту. Погода ясна, і тільки верхівка Говерли знаходиться в хмарі.
Хвилин за сорок спускаємося, обідаємо і продовжуємо рух по дорозі, яка траверсує схил Петроса. Пейзажі тут чудові. Дерев, правда, дуже мало, але зате навколо ціле море високої трави, по якій вітер ганяє хвилі. Подекуди зі схилу через дорогу збігають струмки, так що носити з собою запас води тут практично не потрібно.
Дорога робить різкий поворот, перетинаючи струмочок. Тут, падаючи вниз з дороги, вода утворює невеликий водоспад, де можна помитися, як під душем. Далі обходимо витягнутий бічній відріг. Йти ще досить далеко, втішає лише те, що дорога дуже зручна.
Ближче до вечора виходимо на перевал перед горою Шешул (1727 м). Звідси дорога плавно, великий петлею, йде вниз, ну а ми зрізаємо петлю по скорочувальної стежці, швидко скидаючи висоту. Пейзаж змінюється. Вгорі залишився трав'янистий ландшафт, а тут - повноцінний хвойний ліс.
У районі, де стежка знову виходить на дорогу, співробітниками заповідника позначено місце для ночівлі. Це зручна галявина, поруч є вода, дерева навколо. Але ми хочемо витратити ще півгодини і дійти до урочища Менчил, щоб вкоротити завтрашній перехід. По дорозі виявляємо ще один покажчик «місце ночівлі». Така ж гарна галявина, навіть з якимось невеликим дерев'яним навісом.
Незабаром доходимо до наміченої точки. В урочищі Менчил знаходиться біостанція Львівського університету, а також кілька будиночків пастухів, які зараз зайняті туристами. Перемовились парою слів зі співробітниками біостанції. Вони нам нічого не пропонували, а ми не напрошувалися, тому без зволікання (оскільки час уже пізній) вирушили на сусідню галявину.
Там достатньо місця для семи наших наметів і є оригінальний джерело - по схилу спускається труба, що наповнює видовбане колоду. На заході дивимося на гору Близниця (1881 м) - найвищу точку хребта Свидовець, де ми повинні опинитися післязавтра.
Вівторок, третій день походу! Ніч була холодною, але ранкове сонце швидко все нагріває. Перепади температури тут, на висоті близько 1200 м, добре відчутні. Збираємося і йдемо в село Кваси.
До Квасов близько 6 км, дорога добре маркована, позначені місця для стоянок, є багато джерел води. Доходимо до села, проходимо під залізницею, далі по мосту через річку Чорна Тиса. Ось і автотраса, а поруч - магазин, де ми поповнюємо продуктові запаси.
Тут нам потрібно рухатися на північ, де в семи кілометрах звідси знаходиться водоспад Труфанец (36 м) - найвищий водоспад Закарпаття, а трохи далі - поворот на турбазу Драгобрат, через яку ми підемо на хребет Свидовець.
Намагаємося до водоспаду дістатися автотранспортом. Однак проходять автобуси не бажають брати натовп у 13 осіб. Йдемо пішки по трасі. У підсумку половині групи вдається під'їхати на попутних машинах, а інша половина доходить до водоспаду своїм ходом.
Водоспад Труфанец виявився дуже красивим і досить потужним. Він збігає зі схилу гори поряд з автотрасою. Збоку від дороги влаштований оглядовий майданчик, під якою і протікає нижня частина водоспаду. Дах над майданчиком утворює своєрідний будиночок-альтанку. Поки милуємося красою, під'їжджає екскурсійний автобус, повний угорців. Клацаючи фотоапаратами, з захопленими вигуками вони спрямовуються до водоспаду.
Вечір наближається, пора нам іти. Йдемо по трасі і через півгодини доходимо до південної околиці села Ясіня, де в сторону від автодороги йде грунтовка, через дванадцять кілометрів приводить на турбазу Драгобрат. Звертаємо на неї і йдемо по долині річки Свидовець. Через два кілометри долина розширюється, і можна шукати місце для ночівлі.
Ставати біля дороги, де періодично проїжджають вантажівки і джипи, не хочеться, тому йдемо в розвідку на інший берег річки. Трохи відійшовши від неї по лісовій дорозі, що йде уздовж припливу Свидовця, виявляємо хорошу галявину, куди і ведемо всю групу. Ніч обіцяє бути теплою, адже висота над рівнем моря всього 600 м. Однак тут, у низині поблизу річки присутня деяка вологість.
Але втомлених туристів це не бентежить, тим більше що комарі тут геть відсутні. Лягаємо спати.
