Що таке «Полоцький оберіг», або Як білоруські майстрині «зшивають» Світ у техніці печворк?
У дослівному перекладі з англійської «Печворк» (patchwork) позначає плутанину. У нашій (тобто, російськомовної) середовищі заморський термін з'явився порівняно недавно, витіснивши з ужитку рідне і інтуїтивно зрозуміле словосполучення «Клаптиків шиття». Навіщо? Хитрий хід. При бажанні йому можна дати визначення ще одним ультрамодним закордонним словом - ребрендинг.
Давним-давно майстрині з народу зшивали обрізки тканини в строкаті цільні полотна не заради розваги. І не від нестерпного бажання самовиразитися в техніці комбінування фактур і кольору. Причиною доморощеного творчості служило банальне безгрошів'я, стиснуте матеріальне становище. Іншими словами - бідність.
Клаптик до клаптика, дивись - в будинку дбайливою господині щось нове ковдру з'явиться, то скатертину, то покривало, то веселі сорочечки для численної дітвори. Деякі попелюшки так набивали руку в художній «збірці» текстилю, що якістю їх клаптеві полотна не поступалися фабричним відрізу. А якщо до досвіду, швейним навичкам і вимушеного рукотворству додавався талант образності вираження почуттів і фантазія, то були світові справжні шедеври.
Краса красою, практичність практичністю, а за клаптевим шиттям, тим не менш, закріпилася гірка слава ремесла бідних. Сучасним же рукодільниця в процесі творчості набагато приємніше відчувати себе казковими цар-дівицями, вишивають золотом по оксамиту або перлами по шовках. Не менше. Тут-то на виручку і з'явився західний термін «печворк». Перетворив банально клаптиків шиття на щось особливе, ультрамодний, ексклюзивно-виняткове. Навіть зазвучав якось по-новому, нагадуючи про благородство дорогою парчевій тканини.
Тут як не можна до речі довелося і всесвітнє захоплення ЕкоСтіль. Нині все модне має бути максимально натуральним - продукти, одяг, аксесуари, предмети інтер'єру. І максимально органічним, вписується в загальну екосреди. У побут увійшли такі поняття як Екомода і, відповідно, екошік. А слідом за ними по світу прокотилася чергова хвиля інтересу до народних ремесел. Печворк знову на небаченої висоті.
Попит, як відомо, народжує пропозицію. У відомих майстрів клаптикового шиття відбою немає від бажаючих долучитися до хенд-мейд продукції. І від тих, хто не проти і сам освоїти премудрість старовинного ремесла. До того ж, етнічні традиції, як правило, густо присипані романтичної пилом минулого. Багато хто вірить в надприродні здібності речей, створених вручну. В особливу енергію майстрів-творців, встроченную між клаптевих швів, нашарувалися на тканину разом з розписом, вишивкою, декоративними візерунками і аплікацією.
Білоруські майстрині з полоцкого клубу «Рошва» вважають, наприклад, що будь-яка річ, створена вручну (обов'язково з щирою любов'ю і чистими помислами), здатна перетворитися на ... оберіг. А якщо до створення залучити не одного майстра, а безліч, то і захисна сила речі-оберега багаторазово посилиться. До такої міри, що зможе приховати від бід, хвороб і напастей ціле місто.
На підтвердження цієї теорії дами-рукодільниці вирішили створити до 1145-річчя рідного Полоцька унікальне полотно ручної роботи. Ідея була наступною: змонтувати «Полоцький оберіг» з окремих деталей (клаптевих панно стандартного розміру - 45х45 см.). Теми для творчості майстрам дозволялося використовувати самі різні. Головне, щоб зашифроване в узорах-орнаментах печворк-послання йшло від серця і від душі.
Взяти участь у проекті міг кожен бажаючий з будь-якої країни світу без обмежень. Про це повідомлялося в прес-релізі, опублікованому в ЗМІ. Ідея народу сподобалася. І полетіли в Полоцьк посилки з клаптевими картинками, зворушливі листи з побажаннями щастя і самому місту, і жителям Білорусі, і людям всієї планети.
До ювілейної дати (2 червня 2007), як і було обіцяно, рукодільниці клубу «Рошва» зшили всі отримані деталі в єдине полотнище, площа якого склала більше 70 кв. м. Демонструвався «Полоцький оберіг» у вільному доступі на вулицях міста-іменинника, бачити його міг кожен охочий. Потім він отримав постійну прописку в місцевому Центрі ремесел і національних культур. До незвичайного експонату доклали також список всіх майстрів, які взяли участь у створенні інтернаціонального чудо-подарунка.
Думаєте, історія проекту на цьому закінчилася? Ні. Вона лише набрала обертів. Незабаром з Полоцька оберіг вирушив у подорож по містах і селах Білорусі, потім не раз виїжджав за межі країни. А посилки з клаптевими посланнями все йшли і йшли. Йдуть до цих пір.
«Полоцький оберіг» росте як на дріжджах. На початку 2009 р його розмір перевищив 90 кв. м. За січневим даними, грандіозне рукотворне полотнище складається з 427 деталей, створених майстрами з Білорусі, країн ближнього і далекого зарубіжжя. Наймолодшій учасниці проекту ледве виповнилося 7 років, а найстаршій уже давно перевалило за 85. Усі рукодільниці світу постаралися на славу. Але є такі роботи, які вражають не тільки традиційною технікою печворку. Учасниця з Мінська, наприклад, розшила свою картину чудовими квітами з натуральних каменів. А майстри з Аргентини, які надіслали в «Рошву» посилку кур'єрською диппоштою, доклали до панно капсулу з червоною землею своєї Батьківщини.
У 2012 році місто Полоцьк готується відзначити черговий ювілей - 1150 років. Майстрині клубу «Рошва» вважають, що до цього часу кількість рукотворних панно унікального оберега складе таку ж цифру - 1150. Хоча, не виключено, що деталей буде набагато більше.
Може, і у вас виникло бажання приєднатися до чудесного проекту? Тоді відправляйте свої печворк-твори в полоцький Центр ремесел і національних культур за адресою: д. 27, вул. Леніна, м Полоцьк, Білорусь.
