Політичні ризики: які вони в сьогоднішній Росії? Частина 2
Ще не так давно на Африканському континенті їли людське м'ясо. Якщо вождь племені раптом переставав їсти своїх ворогів, то вбивали його самого і з'їдали як неправильного вождя. Колишній президент Центрально-африканської республіки Бокасса заявив (на суді), що печінка своїх убитих політичних супротивників він зберігав у холодильнику не для вживання в їжу, а в символічних цілях: печінку ворога приносить удачу. Після чого був визнаний невинним в канібалізмі.
Не знаю, як там щодо сили і удачі наших вождів, але згідно з міжнародними рейтингами Росія по політичних ризиків знаходиться на одному рівні з цією чудовою африканської республікою.
Я підозрюю, що у російських вождів немає спеціальних холодильників для печінки ворогів. Однак жити в Росії, тим не менш, небезпечно. Ризик передчасної смерті у нас в країні становить приблизно 13 смертей на одну тисячу осіб на рік. У процентному відношенні це 85% від усіх смертельних результатів (для порівняння: у розвинених країнах ризик передчасної смерті - не більше 50%).
У Москві частота вбивств становить 9,6 на 100 000 жителів на рік, що при населенні в 10 мільйонів осіб ставить її на п'яте місце в рейтингу найбільш небезпечних для життя міст світу. Тепер вбивають навіть у центрі Москви серед білого дня.
По країні кількість умисних вбивств на 100 тисяч населення ще вище, і досягає 16,5 на рік. Гірше тільки в Південній Африці. Рівень вбивств в Росії в 3 рази перевищує аналогічну статистику в США і в 10-15 разів в країнах Євросоюзу. У рейтингу найбільш кримінальних міст Росії лідирують Сургут, Тюмень і Перм.
При цьому тисячі громадян пропадають в Росії без вісті. Для міліції це вельми зручно: немає трупа - немає злочину. Інформація про зниклих без вести засекречена, проте уривчасті відомості просочуються в публічний простір. Так колишній начальник російського бюро Інтерполу Володимир Овчінскій заявив у ЗМІ, що в 2008 році в Росії пропали безвісти 50 тисяч людей.
Про який веденні бізнесу і інвестиції може йти мова, коли правоохоронні органи недієздатні, а якщо кого і захищають, то тільки представників влади та самих себе ?! Приїхавши в Росію з бізнес-проектом, іноземець ризикує або сам потрапити за грати, або бути вбитим. Як, наприклад, американець Пол Хлєбніков, який очолював міжнародний журнал «Forbes». Загадка, але російська Генпрокуратура чомусь залежало на тому, що Хлєбнікова вбили дикі чеченці. Чи немає тут переведення стрілок з істинних замовників вбивства на призначених?
Скільки вітчизняних підприємців гине від рук бандитів - навіть згадувати не варто. Досить пройтися по кладовищу в будь-якому великому місті і подивитися, хто там похований і в якому віці. Підозрюю, що злочинність при нинішньому політичному режимі різко впаде, лише коли все вкрадуть, всіх згвалтують, а придатних об'єктів для замахів на вбивство не залишиться зовсім.
У той же час владні структури в Росії не проти скористатися погіршується криміногенною обстановкою для зміцнення свого становища. Позиція влади проста: ми - останній бастіон, без нас все піде в рознос, розвалиться і наступить хаос. Однак хаос вже настав.
По суті, в країні йде неоголошена громадянська війна. В першу чергу це стосується регіонів Північного Кавказу, які перетворилися на своєрідну російську Палестину. Однак і в Москві відбулися масові вуличні націоналістичні зіткнення. Істотно зростає кількість терористичних актів: так, наприклад, в 2009 році їх було більше, ніж у 2008-му, майже на 50%. Якщо подивитися статистику за останні десять років, то видно, що річна кількість терактів зросла в п'ять з гаком разів. Визнання незалежності Абхазії і Південної Осетії призвело до зростання сепаратистських настроїв у самій Росії. Федеральні округи в країні сильно нагадують нарізку держав після розвалу федерації і фактично є якоюсь передумовою територіального розпаду, оскільки ці регіональні утворення економічно абсолютно різні.
Поведінка владної вертикалі в сформованій ситуації психологи назвали б відривом від реальності. Режим намагається побудувати унітарне поліцейську державу. Споруджується конструкція в змозі проіснувати певний час, однак згодом при її демонтажі не виключені збройні зіткнення.
...Міжнародна правозахисна організація «Freedom House» відносить Росію до невільним державам. В історичній перспективі подібні політичні режими довго не живуть. Але найчастіше вони встигають почати масові репресії перш, ніж остаточно розваляться.
Кожен знаходить в історії аналогією, виходячи з власних поглядів. Особисто я готовий пригадати недавні події в Тунісі, в січні 2011-го. Стало зрозуміло, що авторитарний режим розсипається, коли проти нього на вулиці міст виходять прості люди, мобілізовані Інтернетом і об'єднані бажанням змін.
