Чорнобильська АЕС: що там відбувається зараз?

Для багатьох читачів, обізнаних про те, що трагедія, що сталася в чотирьох кілометрах від Прип'яті, є найбільшою ядерною аварією в світі, дивно дізнаватися, що після катастрофи Чорнобильська АЕС виробила електроенергії навіть трохи більше, ніж до подій 1986 року, а останній блок був зупинений лише в 2000 році (та й то під тиском «світового співтовариства», а в принципі, міг працювати, як мінімум, до 2011 року, а після модернізації і до цього дня).

Ще більше дивуються потенційні сталкери, коли дізнаються, що і зараз на одній лише Чорнобильській АЕС працює близько 2500 чоловік, це не рахуючи інших підприємств зони відчуження. Що ж роблять всі ці люди на не генерує енергію атомному об'єкті в даний момент і що там буде відбуватися в майбутньому?

Умовно все, що відбувається на ЧАЕС сьогодні можна розділити на три взаимопересекающихся напрямки:

1) остаточний висновок підприємства з експлуатації-

2) робота з міжнародних проектам-

3) перетворення об'єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему, або, якщо дуже спрощено, будівництво «Арки».

Перший напрямок передбачає активну діяльність на промисловому майданчику аж до 2065 року. На сьогоднішній момент з усіх зупинених реакторів і басейнів витримки все ядерне паливо (більше 20 тисяч відпрацьованих тепловиділяючих збірок) вивантажено і переміщено для тимчасового зберігання у сховищі відпрацьованого ядерного палива (за винятком 53 пошкоджених паливо-які виділяють зборок, що знаходяться в басейнах витримки 1-го і 2-го блоків, їх витягнуть протягом наступного року і розмістять в СВЯП-1 в спеціальних каналах).

До 2022 року передбачається остаточно закривати і консервувати всі реактори і найбільш «брудна» обладнання, після чого протягом більше 20 років (до 2045 року) планується тривалий період «очікування», під час якого за розрахунками відбудеться природний піврозпад радіонуклідів, а значить і зниження радіоактивності устаткування і конструкцій. У цей час будуть демонтуватися зовнішні конструкції.

Потім ще 20 років все обладнання всередині приміщень, а заодно і нестабільні елементи будівель, також будуть демонтувати, що можна - дезактивувати і виводити з-під регулюючого контролю, пускати на металобрухт, що не можна - захоронювати, намети блоків будуть спускати, майданчик очищати.

Спочатку планувалося, що найправильніше - це до 2065 перетворити промплощадку в «Буре пляма» і «забути» про цю територію. Однак, враховуючи специфіку зони відчуження, потенціал персоналу та інші чинники, зараз мова йде про те, що найбільш оптимально буде інтегрувати майданчик ЧАЕС в промисловий комплекс України. Тобто створити там «околоядерние» виробництва - наприклад, з переробки та зберігання радіоактивних відходів, відпрацьованого палива і т.д., що вже й сьогодні частково реалізується в рамках другого згаданого напряму «міжнародні проекти».

На даний момент в рамках проектів міжнародної технічної допомоги (Яка передбачає спільне фінансування Заходом і Україною) на ЧАЕС реалізується більше 10 проектів, без яких зняти енергоблоки з експлуатації просто нереально.

Наприклад, за час експлуатації на ЧАЕС накопичилося близько 20 тисяч метрів кубічних рідких радіоактивних відходів і більше 300 тисяч метрів кубічних твердих радіоактивних відходів. Як уже згадувалося вище, належить демонтувати і дезактивувати обладнання, конструкції активної зони, включаючи графіт, пісок, метал і т.д. Щоб якось розібратися з усіма цими озерами і горами радіоактивних матеріалів, були побудовані завод з переробки рідких радіоактивних відходів (ЗПРРВ) та комплекс із поводження з твердими радіоактивними відходами (ПКПТРВ). У першому планується упаковувати більше сорока 200-літрових бочок на добу, у другому - 20 метрів кубічних ТО на добу. Для того, щоб було в що пакувати РО, на майданчику був побудований комплекс з виробництва бочок і контейнерів (близько 35 тисяч металевих бочок і 700 залізобетонних контейнерів на рік). Щоб подрібнювати «негабаритні» відходи, здійснюється модернізація установки з різання довгомірних відходів. Щоб зберігати вийняте з реакторів відпрацьоване ядерне паливо, побудовано сховище (СВЯП-2, 21000 ВТВЗ).

Окремо варто згадати будівництво Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП), старт якому був даний 26 серпня цього року. В першу чергу будівництво такого об'єкта дозволить зміцнити енергетичну незалежність України. До недавнього часу всі відпрацьоване паливо з українських АЕС за чималі суми - близько 200 млн. Доларів на рік - вивозилося для подальшої переробки до Росії. Росія отримувала з ВЯП всі цінні елементи, а паливо - вже у вигляді радіоактивних відходів повертало назад. Тим часом сьогодні всі країни пішли шляхом «відкладеного рішення» - вони не переробляють ВЯП, а тимчасово розміщують його в сховищах в надії, що найближчим часом розвиток прогресу призведе до появи технологій, що дозволяють максимально ефективно повторно використовувати відпрацьоване паливо.

Імовірно витрати на будівництво та експлуатацію ЦСВЯП будуть майже в чотири рази менше, ніж сукупні витрати, які сьогодні несе України, вивозячи ВЯП в Росію. Після будівництва пускового комплексу (передбачається, що це трапиться в 2017 році) відпрацьоване паливо Хмельницької, Рівненської та Южно-Української АЕС спрямовуватиметься у власне ЦСВЯП. Проектна місткість сховища приблизно буде складати 16530 відпрацьованих тепловиділяючих елементів, а період експлуатації - 100 років.

І це - лише частина робіт за міжнародними проектами.

Нарешті, третій напрямок діяльності ЧАЕС - це Новий Безпечний Конфайнмент, більше відомий як «Арка».

Навряд чи хтось ще не чув, що зведений після аварії у героїчній поспіху (за 206 днів) «Саркофаг» вкрай негерметічен і через дірки в даху ночами на тебе сумними світяться очі дивляться шитики. У цьому міфі є частина правди. По-перше, всередині зруйнованого реактора залишилося близько 180 тонн палива, який перетворився на паливо-містять маси, в результаті чого рівні радіації всередині і сьогодні досягають тисяч рентген. По-друге, дійсно, герметичність споруди завжди залишала бажати кращого, загальна площа щілин у покрівлі і стінах на момент його здачі становила 1000 кв.м. Після стабілізації будівельних конструкцій та робіт з ремонту легкої покрівлі в 2008 році ситуація, безсумнівно, покращилася, але не кардинально. По-третє, термін безпечної експлуатації «новозбудованих металевих конструкцій» об'єкта «Укриття» становить 30 років, тобто закінчується в 2016 році.

Щоб одним махом вирішити всі ці проблеми, було вирішено на найближчі 100 років накрити весь «Саркофаг» здоровенною аркою з прольотом в 257 метрів, зростанням вище 100 метрів (це 35-поверховий будинок), більше 160 метрів завдовжки (це півтора футбольних поля) і вагою в 30 тисяч тонн з лишком. Немає потреби зупинятися на те, який нереальний обсяг підготовчих робіт був пророблений, щоб просто почати будівництво (лише один штришок: з місця майбутнього будівництва було вивезено більше 55 тисяч метрів кубічних твердих радіоактивних відходів і технологічних матеріалів), ми говоримо про теперішньому моменті.

Сьогодні у нас підняті дві частини «Арки»: Східна (жовтень 2013) і Західна (жовтень 2014) - і максимально наближені один до одного. Найближчим часом обидві частини будуть з'єднані між собою, в Західній частині протягом найближчих тижнів будуть домонтіровани опорні частини і бічні сегменти. Потім протягом декількох років всю конструкцію наповнять всіляким корисним фаршем, типу вентиляційних систем, і насунутий цю громаду на старий, постарілий «Саркофаг», що дозволить безпечно розбиратися з його покрівлею і нутрощами.

Тепер ви знаєте про ЧАЕС трошки більше. І хочеться сподіватися, що це знання трансформується в висновок, озвучений директором підприємства Ігорем Грамоткіним: «Персонал ЧАЕС - це унікальні фахівці найвищого рівня, в силу свого професіоналізму легко перебудувати з завдань щодо експлуатації атомної електростанції та вироблення електроенергії на завдання забезпечення захисту населення і навколишнього середовища від впливу іонізуючого випромінювання. Чорнобильська АЕС - це наочний приклад динаміки професіоналізму. Наша основна задача сьогодні - це турбота про людей, турбота про безпечне майбутнє.

Так, ми пам'ятаємо про нашому непростому минулому, цінуємо уроки, які нам дала історія станції, але при цьому ми прагнемо жити в сьогоднішньому дні, залишатися сучасними, професійними, затребуваними, щоб у всій Україні було безпечне майбутнє, яке ми в міру сил будуємо вже сьогодні ... ».

Всім безпечного майбутнього!