Навіщо потрібно нормування якості поверхневих вод?
Одним із завдань екологічного моніторингу є оцінка ступеня забрудненості водних об'єктів. При цьому всі показники якості вод можна поділити на три групи: гідрохімічні, гідрологічні та гідробіологічні.
У рамках державного моніторингу водних об'єктів нормування використовується:
• для встановлення меж водопользованія-
• для розробки та прийняття нормативів, стандартів і правил у використанні і охороні водних об'єктів.
З метою охорони водойм від забруднень розроблені гранично допустимі концентрації (ГДК) речовин, що погіршують якість води. Під якістю води розуміється характеристика її складу і властивостей, що визначає її придатність для конкретних видів водокористування. Критерії якості є ознаки, за якими проводиться оцінка якості води.
Правила охорони поверхневих вод визначають норми якості води водотоків і водойм для господарсько-питного, культурно-побутового і рибогосподарського водокористування.
Господарсько-питне водокористування передбачає використання водних об'єктів як джерел господарсько-питного водопостачання населення і підприємств харчової промисловості. Відповідно до «Санітарними правилами і нормами (СанПіН 2.1.4.559-96)», питна вода повинна бути безпечна в епідемічному й радіаційному відношенні, нешкідлива за хімічним складом і повинна мати сприятливі органолептичні властивості.
Під культурно-побутового водокористування розуміється використання водних об'єктів для купання, відпочинку та занять спортом. Вимоги до якості води для цього типу водокористування поширюються на всі водні об'єкти, що знаходяться в межах населених пунктів.
У РФ рибогосподарські водні об'єкти можуть ставитися до трьох категорій:
• до вищої категорії ставляться місця нерестовищ, масового нагулу і зимарки цінних видів риб, а також охоронні зони господарств, що займаються розведенням і вирощуванням риб та інших водних тварин;
• до першої категорії ставляться водойми і водотоки, які використовуються для збереження та відтворення цінних видів риб, що мають високу чутливість до концентрації кисню у воді;
• ко другої категорії ставляться водойми, використовувані для інших рибогосподарських потреб.
Гранично допустима концентрація ЗР у водних об'єктах господарсько-питного та культурно-побутового призначення (ПДКв) - Це концентрація речовини у воді, яка не повинна надавати прямого або опосередкованого впливу на організм людини протягом усього життя. Вона також не повинна погіршувати гігієнічні властивості води.
Гранично допустима концентрація шкідливих речовин у рибогосподарських водоймах (ПДКвр) - Це концентрація ЗР у воді, яка не повинна мати шкідливого впливу на промислових риб.
ГДК у водоймах встановлюється для різних типів водокористування за кількома показниками.
ПДКв для господарсько-питного та культурно-побутового водокористування визначається за трьома показниками шкідливості:
• органолептіческій;
• загально-санітарний;
• санітарно-токсикологічний.
Для рибогосподарського водокористування (ПДКвр) встановлюється з урахуванням наступних показників:
• органолептіческого-
• санітарного-
• санітарно-токсікологіческого-
• токсікологіческого-
• рибогосподарського.
Органолептичний показник дає уявлення про зміни органолептичних властивостей води.
Загально-санітарний показує вплив речовин на процеси природного самоочищення водойми на основі хімічних та біохімічних процесів за участю мікроорганізмів.
Санітарно-токсикологічний показник вказує на шкідливий вплив речовини на організм людини, а токсикологічний характеризує токсичність речовини для живих організмів.
Рибогосподарський показник визначає погіршення якості промислових риб.
Крім нормативів факторів впливу, існують нормативи для джерел впливу. До недавнього часу широко використовувалося поняття гранично допустимого скидання (ПДС) - Маса речовини в стічних водах, максимально допустима до відведення з установленим режимом у даному пункті водного об'єкта в одиницю часу з метою забезпечення норм якості води в контрольному пункті. Величина цього показника встановлювалася, виходячи з умов неперевищення гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин (ГДК) в контрольному створі або на ділянці водного об'єкта з урахуванням його цільового використання, а при перевищенні ГДК в контрольному створі - з умови збереження (непогіршення) складу і властивостей води в водних об'єктах, що сформувалися під впливом природних факторів.
У 2007 році наказом Міністерства природних ресурсів була затверджена нова методика розробки нормативів допустимих скидів речовин і мікроорганізмів у водні об'єкти для водокористувачів, згідно з якою разом з ПДС вводиться поняття нормативно допустимого скидання (З ПДВ).
До гідрологічним показниками забрудненості водних екосистем відносять:
• величину абсолютного показника загального навантаження при заданих забезпечених витратах води в річці;
• показник перевищення забрудненості над нормою;
• показник неперевищення забрудненості над нормою;
• показник щодо навантаження потоку забруднюючим речовиною.
Широкого поширення набули гідробіологічні інтегральні показники оцінки якості вод. Класична система біологічного аналізу якості вод була розроблена біологами Р. Кольквітца і М. Марссоном ще в 1902.
Таким чином, оцінка якості води проводиться на основі зіставлення результатів аналізу хімічного складу, фізичних властивостей, гідро- і мікробіологічних характеристик води в окремих точках водойми з відповідними нормативними показниками її якості.