Як зненавидіти Венецію? Частина 1
Минуло два роки і знову випала можливість відправитися до Венеції. Причому аж на тиждень! Прибув туди в середині квітня і відразу потрапив у справжнє літо (у Росії нинішня весна мало відрізнялася від зими).
Зупинився в приватному гостьовому будинок під назвою «Зелена Венеція» в провінції Венето, на материку, в 10 кілометрах від головної мети своєї подорожі.
Забавно, але першим, хто мене зустрів на шляху до гостинці, виявилася літня молдаванка, яка працювала в будинку покоївки. Сам же міні-готель належав італійській родині (зовсім мафіозної): мати і батько, їх доросла дочка з чоловіком і сином-підлітком. Ще з ними жила стара синьйора, чи то чиясь бабуся, чи то далека родичка - толком так і не зрозумів. Доглядальницею у старенької виявилася знову ж колишня уродженка СРСР, але на це раз з (з?) України. Ось така от глобалізація!
До Венеції від готелі було хвилин двадцять, навіть з урахуванням того, що припадало на одному автобусі доїжджати до аеропорту і робити пересадку на інший маршрут. Ходять італійські автобуси часто і за розкладом, а їх водії їздять швидко. Після обіду так взагалі з'являлася можливість безкоштовно їздити до міста на маршрутці казино, яке виявилося по сусідству від «Зеленої Венеції». Маршрутка возила всіх: і випадкових туристів зразок мене, і завзятих гравців (деяких бачив майже щоночі!). Дороги в Венето зовсім, до речі, не європейського рівня. І асфальтові «заплатки» видно, і невеликі вибоїни є.
Друге (точніше перша за датою заснування) венеціанське казино, «Фортуна» знаходитися в самому місті в районі Канареджіо (влітку перебирається на острів Лідо). Старовинна будівля приваблює не тільки азартних гравців, але й поціновувачів старовини. «Казино Венеції», люб'язно надала маршрутне таксі всім бажаючим, навпаки, сучасне - такий собі комплекс псевдо-шатрів з металу, скла та пластику. Казино вдало доповнюють всю ідею сучасної Венеції - потужного грошового пилососа, який, мабуть, годує якщо не всю Італію, то свою провінцію вже точно. Так, є ще Верона з нещасною статей тій самій шекспірівської Джульєтти, який затерли всю праву грудь (мова про статую, зрозуміло, літературну Джульєтту сіючи чаша минула), є й місцевий «колізей», але хто б прагнув в провінцію не будь тут «Королеви Адріатики »?
«Все начебто вдало склалося», - подумав я, опинившись в номері після приїзду. І тільки через пару днів зрозумів, що погнавшись за дешевизною, програв остаточно. Венеція, немов теж казино, не любить тих, хто намагається її обіграти. Зараз поясню чому.
Як би ви не любили Венецію, затягувати своє перебування тут не варто. Чотири денного не більше. Інакше зрозумієте, що місто моторошно одноманітний. Подивитися головні будівлі, прогулятися вулицями, знайти трохи «своєї Венеції», злегка відхилившись від основних туристичних маршрутів, проплисти по Гранд-каналу, а потім обігнути місто з моря - ось основні розваги. Та ще піднятися на дзвіницю Сан-Джорджіо, повечеряти при свічках в ресторані і здійснити круїз по каналах на гондолі. Все. Цього цілком достатньо, щоб ввібрати атмосферу міста. Ах так, ще ввечері сходити на головну площу, Сан-Марко, і послухати симфонічний оркестр. Точніше п'ять різних оркестрів, які грають у різних куточках самого центру Венеції.
Порада: Якщо збираєтеся провести в місті більше 3-4 годин і часто сходити на берег, купіть багаторазовий проїзний. Терміни дії від 12:00 до 7 днів з необмеженим кількість поїздок. Діють в тому числі і на місцевих автобусах. Власне нічого дивного, і водний і дорожній громадський транспорт належить держкорпорації ACTV.
