Що Китайці шукали на Місяці?
Увечері 14 грудня 2013 відбулася подія, яка ще зовсім недавно складно було уявити. На Місяць опустився китайський місяцехід з дивною назвою «Юйту» - «Нефритовий заєць». З цього моменту у двох космічних держав, що претендують на колонізацію планет сонячної системи, з'явився новий конкурент-Китай.
Божественний транспорт
На супутник Землі «Нефритового зайця» доставив космоліт з поетичною назвою «Чанье-3». Назва транспортного засобу було обрано невипадково, марно космічні агентства світових держав зі зловтіхою в душі чекали нештатної ситуації, яка не дозволить місяцехід опуститься на поверхню супутника Землі. Справа в тому, що Чан Е - богиня Місяця, один з найбільш популярних персонажів Китайської міфології. На честь неї щорічно 15 серпня жінки всього Китаю випікають коржі і печиво у формі півмісяця, або зайця, щоб потім урочисто принести їх у жертву Чан Е.
Як свідчить одна з легенд, колись дуже давно неподалік від гори Куньлунь жила молода щаслива подружня пара. Чоловік, Хоу І, полював у горах, а його дружина, Чан Е, займалася господарством. Одного разу за праведне життя, повне любові і доброти, боги подарували подружжю еліксир безсмертя. Обрадувані несподіваним подарунком, закохані вирішили випити чудодійний напій в 15-й день серпня. Але, як на зло, саме в цей день в небі зійшло одразу 9 солнц- дітей одного з богів, які граючи, почали ганятися один за одним по небосхилу. Від нестерпного жару земля нагрілася, річки вийшли з берегів, трава пожухла, а люди не знали, куди їм подітися. Вломився весь білий світ до мисливця Хоу І, щоб він зупинив шалений танець дев'яти палючих сонць. Натягнув мисливець свій тугий лук і вистрілив дев'ять разів поспіль заговорённимі білими стрілами. Жодна з них не пролетіла повз. Убитий сонця впали на землю, а з неба полився довгоочікуваний дощ. У цей час Чан Е, не дочекавшись чоловіка, прийняла еліксир і, знайшовши повітряну легкість піднялася в небо. Сумуючи за чоловіком, вона побудувала собі палац на Місяці і звідти спостерігала за його земним життям. У Китаї вірять, що з Чан Е на живе Юйту (нефритовий заєць), який товче в ступі безсмертне зілля для богів і своєї подруги Чан Е.
Викриття НАСА
Що не кажи, а в 2013 році видався для США вкрай невдалим. Спочатку історія зі Сноуденом, потім політичні поразки в Сирії і під завісу несподіваний подарунок від китайського місяцеходу, який з перших кроків по Місяцю відразу зробив кілька сенсаційних фотографій, які в черговий раз змусили весь світ засумніватися: А чи були американці на місяці справді? Завдяки знімкам, отриманим від «Нефритового зайця», раптом виявилося, що поверхня Місяця не сіро-срібляста, як стверджували американці, а неоднорідного буро-коричнева. Посадка апарату на місячну поверхню зайняла у співробітників Пекінського центру управління польотами всього одинадцять хвилин, що, безумовно є приводом для гордості, весь останній раз пілотована автоматична станція «Луна-24» опускалася на місячну поверхню в далекому 1976 році. Незабаром китайське ЗМІ захоплено заявили, що «Нефритовий заєць» примісячився на море Дощів трохи на схід ніж передбачалося спочатку. Однак це не завадило місяцехід тут же відправити на Землю знімки місячної поверхні такою, якою вона є насправді темно-коричнева! Відразу після публікації шокуючих фотографій Інтернет буквально вибухнув обуреними репліками, а НАСА вкрай незадоволеному китайським місячним проектом, довелося в черговий раз виправдовуватися. Адже багато експертів абсолютно справедливо заявили, що сірувато-срібляста поверхня Лу4ни на фото американців - банальне знебарвлення, яке застосовують, якщо небажані зміни рельєфу або непримітні об'єкти на його поверхні. Фантазії чи все ж якась змова? На жаль, ні! Справа в тому, що коли Юджин Сернян фотографував сам себе на Місяці, то на його знімку Місяць сіро-срібляста, однак на його шоломі вона відображається саме коричневою. Тобто китайський місяцехід майже довів, що США щось приховує щодо перебування своїх астронавтів на місячній поверхні.
Загадковий каталог
Гіпотеза не тільки полою, а й населеної Місяця не нова. У далекому минулому 1968 НАСА навіть опублікувало незвичайний каталог, що включив в себе опис 579 різних місячних аномалій, зібраних більш ніж за 300 років спостережень. Вперше дивовижні об'єкти, що рухалися на поверхні місяця, ще в 18 столітті виявив астроном Вільям Гершель. Одного разу під час вивчення в телескоп нічного світила він раптом побачив дивні вогні, що переміщаються по поверхні місяця, а так само незвичайні лінії і геометричні фігури. З тих пір спостереження на Місяці незвичайних об'єктів стало справою звичайною.
