Грамота

«Це не далеке минуле, це наше сьогодення».

У понеділок після обіду в кабінет бадьорим кроком входить начальник відділу, плюхається на стілець і, обласканий по колу всіх строгим поглядом, запитує:

- У нас хто-небудь коли-небудь почесні грамоти отримував?

- Е-е-е, здається, минулого року комусь дали ... - намагається згадати економіст Алевтина Петрівна, яка першою потрапила на очі строгому начальнику.

- Минулого року мені дали - ніби знехотя визнається економіст Вірочка, тепер під пильним поглядом керівника.

- Потрібно вибрати, кого в цьому році від відділу нагороджувати - знехотя цідить начальник.

- Нехай нагородять Смельчакова. Він виконавчий працівник - жваво пропонує Алевтина Петрівна. Начальник надихається і збирається вже рвонути за двері на перекур або ще кудись, але чує:

- Він не пропрацював на підприємстві покладені п'ять років. А грамоту дають тільки тим, хто пропрацював менше - інформує грамотний інженер по кадрам. Начальник важко зітхає і залишається.

- А нехай нагороджують інженера з кадрів - пропонує Сміливців.

- Ти скільки пропрацював? - Суворо запитує у того керівник.

- Сім років. Але я вже висів на дошці пошани.

- Раз висів - тоді можна - сумно погоджується начальник.

- Тоді нехай нагородять провідного економіста Наталю Варфоломеевна - пропонує Сміливців. - Він давно працює на підприємстві, і вона дуже відповідальний працівник.

- Вона на поганому рахунку у директора - інформує грамотний інженер по кадрам.

- Це чому? - Цікавиться Сміливців.

- Та так, є за що - все поглядають на Смельчакова.

- Тоді, давайте нагородимо Алевтину Петрівну! Вона хороший працівник - не вгамовується Сміливців.

- Я буду у відпустці - кокетливо відповідає Алевтина Петрівна.

- Вона буде у відпустці, а під час нагородження потрібно виходити на сцену. Грамоти вручатиме сам шеф - невесело мимрить начальник.

- Послухайте, а що дає ця сама грамота? - Невинно запитує Сміливців.

- Сміливців, ти як вчора на світ білий народився - Алевтині Петрівні стає веселіше. - Так належить.

- Належить? А в грошовому вираженні?

- У грошовому вираженні це рівно три копійки. На буханець хліба. Так, для виробничого форсу, чи що.

- Послухайте, а чому нагороджують не тих, хто кращий, а тих, кого покладено ... - Сміливців замовкає під кислими поглядами своїх колег.

- Ну, тоді навіть не знаю ... - Сміливців знизує плечима.

- Ех, знову доведеться мені грамоту отримувати - знехотя погоджується начальник. - Звичайно, краще б премію дали. А то від грамоти толку мало.

Через тиждень, під гучні промови, на сцену місцевого клубу запрошуються «кращі» працівники підприємства. Три передпенсійного тітоньки з дурнуватими виразами на неулибающіхся особах, пара молодих робітників, які намагаються щось сказати дотеп, але обсмикнути своїми більш старшими колегами, вони, ніяковіючи, замовкають, кілька інженерно-технічних працівників і начальник Смельчакова. Всі серйозні, немов прийшли на похорон. На обличчях скорботу і вселенська туга. Виступає директор. Він говорить щось про хорошу роботу кожного з присутніх, про професіоналізм і ще щось. Всі аплодують. Всі урочисті. Ну, і ще всі хочуть скоріше додому.