Жираф великий - йому видніше
- Дозвольте Марія Сергіївна? - Сміливців обережно прочинив двері відділу постачання, і, після того, як отримав дозвіл увійти, пройшов і сів на краєчок хиткого стільця, прямо проти начальника відділу.
- Тут ось яка справа, Марія Сергіївна. Мені потрібно зібрати відомості про сировину, з якої ми виробляємо наші крани. Ну, там, скільки тонн на місяць, марка, сорт ...
Марія Сергіївна судорожно проковтнула те, що жувала до приходу Смельчакова, і, підозріло втупившись на того своїми великими масліновіднимі очима, хрипко поцікавилася:
- Це навіщо тобі?
- Так директор дав завдання. Тут турки недавно приїжджали. Ось хочемо співпрацю налагодити, і для цього ...
- А - пожвавилася начальник постачання. - Раз директор, тоді інша справа - і вона почала шелестіти якимись папірцями, відклавши під столом бутерброд з часниковою ковбасою.
- Означає, що там у тебе? Марка? Значить, пиши: латунь марки ЛС-45 і ЛСД-248. У чушках. Свинець - не більше 5%. Мідь - не більше 15%. Що? Скільки в місяць? Давай порахуємо. Там-тарам-тарам, у січні було, угу, дцять плюс -десят, отримуємо сто п'ятдесят. У лютому, прам-прам-прам, угу, -десят плюс дцять і дцять, буде сто шістьдесят п'ять. У березні, Прум-пурум-пурум, додати, відняти, угу, разом - сто вісімдесят. У середньому маємо сто сімдесят-сто сімдесят п'ять.
- А мені тут ось двісті п'ятдесят ...
- Що? Які двісті п'ятдесят? Ні, у нас зроду такого ... А звідки цифра? Що? Директор дав? Так, давай ще порахуємо. У квітні, дцять плюс -десят, прам-Прум-бам, ага - сто тридцять дві. Щось зовсім мало. Візьмемо травень - повинно бути побільше. - Дцять, плюс -десят, мінус дцять, угу, разом - сто сорок сім. Скільки, кажеш, директор написав? Двісті п'ятдесят? Ну, раз написав - значить так і є. Він ці цифри, знаєш, як знає ?! Ні, щось мало виходить. Давай ще в червні порахуємо. Так, дцять, дцять, -десят, разом - сто шістдесят. У липні, -десят, -десят, дцять, дцять, разом ... Так. Не те ... Ну, якщо директор написав двісті п'ятдесят - значить так і пиши: двісті п'ятдесят. Чого голову морочити?
- Але ж не виходить двісті п'ятдесят ...
- Нічого. Директору видніше. Сказано двісті п'ятдесят - пиши двісті п'ятдесят - злиться Марія Іванівна і судорожно шурудіт під столом у пошуках недоїденого бутерброда з часниковою ковбасою. - Ходять тут всякі. Працювати не дають.
