А ви говорите мовою Шекспіра?

Або так чи просто вивчити такий простий англійський

«Англійська мова за шість місяців!», «Унікальна методика викладання іноземних мов!», «Двадцять п'ятий кадр! І слова самі запам'ятовуються! ». «Навчання мови уві сні. І хропіння не завадить! »,« Іноземна мова за дві години! Не сиди даремно в туалеті - вивчай англійську! »,« Іноземна мова: раз плюнути і розтерти »- хочеться продовжити асоціативний ряд.

Якщо вірити багатообіцяючим - ну, дуже багатообіцяючим! - Рекламі та оголошеннях, немає нічого простішого, ніж вивчити англійську мову. Мова примітивний, в ньому немає відмінків, відмін, дієвідмін і пологів. На нього говорять у всьому світі. Знову таки, вивчення мови відбувається за допомогою унікальних методик. Методики стають все уникальнее, терміни навчання все коротшими, а російська людина як не міг зв'язати двох слів на простому і немогучем англійською мовою, так і понині не може. Ну, це ви не можете, а тисячі й тисячі, які пройшли навчання за унікальною методикою, вже прекрасно володіють мовою Шекспіра - читається між рядків цих хвацьких оголошень.

Ваш скромний слуга, який вивчав цей «примітивний» мову на протязі не одного року, який пропрацював в якості викладача англійської в школі, технічного перекладача і просто на посадах в іноземних компаніях з обов'язковим вільним володінням мовою, і то почав було сумніватися: а якого Шекспіра він займався по п'ятнадцять годин на добу протягом стількох років, якщо все так просто?

Якщо не ходити навколо і називати речі своїми іменами, то всі подібні оголошення - попросту нахабна брехня, розрахована на довірливого простака. Велика чи маленька, на всі сто, або з претензією на об'єктивність, але брехня. Звичайно, походивши на такі курси, чого-небудь і як-небудь ви навчитеся. Тільки от чи зможете ви застосувати ваші знання, отримані «за унікальною методикою за два тижні» - питання відкрите.

Якщо говорити предметно про англійську, то даний мову, по своїй повноті і силі, серед поширених європейських мов, як германської, так і романської груп, займає унікальне положення. Почнемо з того, що в англійській мові неможливо колосальну кількість слів, більше ніж в якому-небудь іншому мовою. Їх у ньому, за різними оцінками, понад чотириста тисяч. Для порівняння, в німецькій мові - близько двохсот тисяч, у французькому - близько ста вісімдесяти тисяч, в нашому рідному російською мовою - «всього» близько ста шістдесяти тисяч. Обмовлюся, я їх, звичайно, не підраховував - така статистика. Але той факт, що в мові Шекспіра і його нащадків приголомшуюче кількість слів, - вам підтвердить будь найменший фахівець в даній області. Звичайно, для розмовної комунікації вам вистачить і пари тисяч слів, але якщо ви хочете все ж користуватися мовою хоч якось близько до його самому скромному носію, розуміти, читати і вміти писати, вам доведеться докласти значних зусиль.

Друга унікальна особливість англійської мови, в якій той стоїть осібно, і яка часом представляє непереборну трудність при вивченні для російськомовного студента, - в бентежний багатозначності слів. Якщо мові Пушкіна, в своїй більшості, як і в німецькою та французькою, одне і те ж слово, як правило, має максимум всього кілька значень, та й ті зазвичай коштують близько чи повторюють один одного, то в англійській мові «одне слово - десять значень »- не межа. Одне і те ж слово може мати двадцять і більше значень. Причому значення ці часто не мають між собою нічого спільного. У різних областях одні й ті ж терміни мають самі різні значення, що не мають між собою ніякого зв'язку. Відчуття таке, що в той час як німці, французи і росіяни для всього нового придумували нові терміни, англійці з американцями просто полінувалися зробити те ж саме, і напхали науку і техніку, медицину і мистецтво вже наявними під рукою термінами, надавши їм нового змісту.

Пам'ятається, що не сім, а більше потів зійшло з мене, новачка в області нафтовидобутку, прийнятому на роботу в якості технічного перекладача англійської мови з його вже вільним володінням, перш ніж я освоївся і засвоїв, що давно знайоме «колода» тут елементарне «обертання снаряда без углубки », а елементарна« собака »- всього лише« палець »,« кулак »,« зуб »,« щоки »і« башмак »разом узяті.

Або згадується кумедний випадок, коли, почувши від свого австралійського приятеля на свою адресу слівце «complacent», я поквапився образитися, так як найпоширеніше значення слова - «самовдоволений». Австралійцю потім ще довго довелося пояснювати, що те, що він мав на увазі, це «complaisant», вимовлене на австралійський манер так само, як «complacent» - зовсім не «самовдоволений», а «важливий, люб'язний». Пишеться по-різному, вимовляється однаково.

До речі, прекумедних варіантів, коли різні за значенням слова вимовляються зовсім схоже, безліч. І в таких випадках не зрозумієш, чи то ти «жопа з ручкою», чи то просто «осів». Чи то «свій в дошку хлопець», і це комплімент, чи то просто «пугало городнє», і тобі варто образитися. Не встигаєш озирнутися, як «собака» перетворюється на «хлопця», «хлопець» в «дівчину», і все це «жахливо», тобто «просто чудово»! Втім, з часом вчишся відрізняти хлопців від лякав, але не за два тижні. Ще одна кумедна особливість, якої майже позбавлені німецька, французька та російська мови.

Наступне «незручність» англійської мови та ще одна всім відома унікальність - у його вимові. У тому, що фонетика мови Туманного Альбіону унікальна і відмінна від інших європейських мов, немає жодного сумніву. З російським тут все зрозуміло. Виразні «р», «д», «т» і інші приголосні. З німецьким і французьким - схожа картина. «Р» - трохи гаркава, «л» - як «ль», незвичний для російського вуха звук середній між «о» і «е». Ще пара-трійка фонетичних особливостей. Тільки і всього. А от з англійською - не так все просто. А як же буде просто, коли весь час потрібно говорити, як з набитим ротом і гайморитом на додачу? Та й всі ці не те «фе», не те «зе», не те «а», чи то «ар», «Вей», «Уїндоу» або інші «неросійські» звуки?

Вимова в російській мові, з незначними фонетичними варіаціями, що у Виборзі, що в Находці, практично однакове. Десь «окают», десь «акають», десь «шоку». Тільки і всього. А от з англійською все набагато «запущених». Ви п'ять років можете вивчати «Бі-Бі-Сі інгліш», або як у нас казали «оксфордський англійський», а, приїхавши в той самий Оксфорд зрозуміти, що в Англії говорити по-англійськи зовсім не вміють.

У маленькій Шотландії вам будуть постійно «река» і вперто вимовляти всі «інговие» закінчення до самого кінця, поставивши з ніг на голову саму квінтесенцію радянського лінгвістичного викладання в середніх школах. В околицях Лондона, - в центрі мовної культури! - В «їхньому» англійською кудись подінеться буква «х» і всюди буде чутна індійсько-пакистанський «тіньканье». В Ірландії згадається знайома любов до букви «о» і колоритне «ар». А вже які лінгвістичні метаморфози будуть витворять в незабутніх Сполучених Штатах, як будуть ламати все, засвоєні з таким трудом правила правильного англійської мови, як нестерпно будуть гундосити або «Арка», що вам знову скоріше захочеться в ваш улюблений інститут з його таким простим і зрозумілим «оксфордським англійським». У Техасі, ви почуєте ледачий «drawl», монотонну розтягнуту промову з заковтуванням і зажовування закінчень. У «чорних» районах Нью-Йорка і Чикаго вас будуть катувати «ебоніксом», мовою афроамериканців, який блідолиці носії мови, і ті, розуміють через пень колоду.

Ще одна незручна особливість - англійська мова, і зокрема, американський, надзвичайно ідіоматічен, сленго- і жаргонізовану. Такої кількості ідіом, коллоквіалізмів і сленгу в загальному немає ні в російській, ні в німецькій, ні у французькому разом узятих.

Німецькі прислів'я та приказки приємно перегукуються з росіянами. Поняття «сленг» в німецькому взагалі відсутня. Кількість інвектив і жаргонних фразеологізмів у німецькій невелика. І якщо, хто і лається, то серед потоку нормальної літературної мови, слова ці з легкістю впізнаються. Приблизно те ж і у французькому. Французи взагалі страшні лінгвочістюлі. А ось що стосується англійської ... Можна прожити десять років де-небудь в Чикаго або Сан-Франциско, вільно говорити і розуміти мову, щоб на одинадцятому році, опинившись серед «ебонітом», тинів-панків або в якому-небудь техаському глушині, зрозуміти, що ти зовсім не рубаєш фішку. І до того ж американська англійська, на відміну від того ж британського, донезмоги засмічений сленгом навіть у формальній мові. Все, що народжується в народі, тут же знаходить шлях в ЗМІ.

У англійців і американців є поняття «broad English», «широкий англійська». Це відноситься як до вимови, коли попросту широко відкривають рот, вимовляючи всі голосні «широко», так і до самих «широким» поняттям англійських слів. Вельми точно. «Ширше» англійської, або, скажімо, американської англійської, складно собі що-небудь уявити. Де «починається» англійський і де він «закінчується важко зрозуміти навіть лінгвістам-носіям мови.

Англійська мова - мова винятків, парадоксів і лінгвістичних девіацій. При чому девіація перед тобою чи ні - важко зрозуміти. Вчора однозначно це була абнорма. А сьогодні вже правило. Більшість слів не тільки вимовляється не так, як пишеться, але вже і пишеться не так ... як пишеться. Або, вірніше, писалося.

В англійській ви не знайдете чітких правил, як, наприклад, у німецькому, на всі випадки життя. Або навіть, як у великому і могутньому. Чому в Нью-Йорку слово пишеться на один манер, а в Лос-Анджелесі на інший, при чому, в Чикаго воно вимовляється не так, як, наприклад, в Х'юстоні, і вже зовсім не так, як пишеться в тому ж Нью-Йорку , вам пояснити не зможуть. Просто порадять запам'ятати.

Так, в чомусь англійський дійсно простий. Але чомусь, чим довше я його вивчаю, тим настирливіше у мене відчуття, що я «I is not know a thing».