«Фейсбуку» 10 років. А ви не помітили?
«Фейсбук» - найбільша у світі соціальна мережа. 4 лютого вона відсвяткувала своє десятиріччя, проте широкого святкування цього ювілею не спостерігалося. Може бути, це закономірно. «Фейсбук» став таким же звичним, як телевізор. Багато хто користується ним і для спілкування з друзями, через нього ж дізнаються про останні всесвітніх новинах. Хто пам'ятає і святкує день народження телевізора?
Ще одне цікаве спостереження. Всі мої знайомі, яким я повідомляв про десятилітті «Фейсбуку», дивувалися: «Невже тільки десять років?» Так, вік у «Фейсбуку» - навіть не підлітковий. Хоча нинішня вартість компанії перевищує 150 мільярдів доларів. Це, звичайно, зовсім не гарантує, що «Фейсбук»Доживе до повноліття.
Всього кілька місяців тому співробітники Прінстонського університету, дослідивши частоту пошукових запитів, зробили висновок: до 2017 року кількість користувачів «Фейсбук» (яких нині більше 1.3 мільярдів чоловік) зменшиться на 80%! Інтернет-аналітики «Фейсбуку» прийняли виклик і на підставі аналогічних досліджень встановили: в 2021 році в Прінстонському університеті не буде студентів взагалі. Статистика - лукава наука, а екстраполяція - прийом лукавий подвійно.
Я сам не є фанатом «Фейсбуку». Але це через те, що «інтернет-дружбою», на якій грунтується створення будь-яких соціальних мереж, я перехворів задовго до появи дітища Марка Цукерберга. І задовго до цього зрозумів, що листуватися з половиною світу, звичайно, класно. Але часу це розвага забирає непомірно багато. І часу тільки свого, не казенного. Яке, чесно кажучи, шкода витрачати на простановку лайків або на захоплення розсилаються по світу фотками друзів.
Статистика, яку я в попередньому абзаці обізвав лукавою наукою, але яка, між тим, знає все, підсовує цифру 640 мільйонів хвилин. Саме стільки щодня користувачі «Фейсбуку» витрачають на перебування в цій соціальній мережі. Якщо вдуматися - страшна цифра, більше 1200 людино-років. Хоча, якщо розділити на загальне число користувачів, виходить дрібниця, близько половини хвилини в день. Ні, ні, лукава наука статистика!
Чи не є я фанатом «Фейсбуку» ще й тому, що не бачу в його створенні якогось видатного технологічного або наукового досягнення. Адже 4 лютого 2004 Марк Цукерберг і його друзі створили в кампусі Гарвардського університету в общем-то звичайний сайт-форум однокурсників. Вигадка припала студентам за смаком, тільки і всього. Але став «Фейсбук» всесвітньо відомим завдяки правильно організованій «бізнес-розкрутці». І по швидкості захоплення ринку бізнес-проект «Фейсбук», дійсно, чемпіон серед інших проектів.
Такий блискавичний старт не міг пройти безслідно. Досі «Фейсбук» грішить нелогічністю інтерфейсу і можливістю загубитися на чужих сторінках. Втім, щось виправляти вже не має сенсу. Користувачі звикли до нелогічності інтерфейсу і іншого вже не уявляють.
Інша неприємна «фішка» «Фейсбуку» полягає в тому, що більшість його користувачів мають слабке уявлення про те, до якого колу осіб вони звертаються. Загальновідомий факт, коли дівчина випадково покликала на свій день народження не 15 друзів, а весь світ. Сталося це у вересні 2010 року, і програмісти «Фейсбуку» повідомили, що вони вжили заходів, щоб подібного неподобства більше не повторилося. Але все ж я раз у раз зустрічаю в «Фейсбуці» розіслані для загального огляду фотографії, які афішувати б і не слід було. Тут, правда, питання, з «Фейсбуком» чи проблеми, або з головою посилає.
Але й на своєму жалюгідному досвіді я також переконався в тому, що «мордокнигою», як іноді перекладають на простонародний російський англійське слово «Facebook», норовить розширити число своїх клієнтів не цілком законним чином. При відкритті власного аккаунта я не зовсім уважно прочитав питання, дозволив соціальної мережі залізти у свою адресну книгу і послати по всіх адресах запрошення подружитися зі мною, вступивши в «Фейсбук». Після чого кілька місяців мені довелося відповідати на здивовані запитання друзів, знайомих і незнайомих, що таке «Фейсбук» і навіщо я їх сюди запросив. Повторюю, було це давно, коли соціальна мережа тільки з'явилась і мало кому була відома. Однак осад залишився.
Взагалі за десять минулих років «Фейсбуку» неодноразово виставляли судові позови і за нечіткі налаштування приватності, і за передачу особистих даних користувачів рекламодавцям, і за пряму стеження за ними. Подібні претензії висловлювалися задовго до викриттів Едварда Сноудена, але після виступів цього досить дивного (на мій погляд) правдоруба відбулося різке крах довіри не тільки до «Фейсбуку», а й до інших соціальних мереж. Втім, мене завжди дивував і той ентузіазм, з яким люди повідомляють широкому колу читачів вельми приватні відомості про себе, і то щире обурення, яке вони висловлюють, коли дізнаються про те, що цими відомостями можуть скористатися спецслужби. Як говорилося в одному старовинному анекдоті, або одягніть трусики, або зніміть хрестик. До речі, сусідство хрестика зі спущеними (або приспущеними) штанами досить часто можна побачити на фотографіях в соціальних мережах, і подібне трактування християнської скромності, треба сказати, вводить в ступор.
З іншого боку, один з шапково мені знайомих політтехнологів зізнався, що з більшою охотою пише в «Фейсбуці», ніж в «Живому журналі», тому що впевнений не тільки в широті аудиторії, до якої він звертається, але і в тому, що звертається він до реальних живих людей, а не до вузького кола інтелектуалів, які переховуються за псевдонімами. І справді, «Фейсбук» втратив би дуже багато, якби в ньому не було можливості відшукати цікавить людини по імені та по фотографії, якби він не був реальним місцем для віртуального спілкування. (Ек, проте, я загнув фразочку!)
Тут знову статистика підсовує свої дані. У кожного користувача «Фейсбуку» в середньому 130 друзів, кількість картинок, щодня закачуваних на сайт - 205 мільйонів, а середня кількість проставляють за день лайків - 6000000000. До речі, лайки - чудове по простоті і підняттю рейтингу винахід «Фейсбуку».
Цілком можливо, що моя стаття нагадує старече буркотіння. Що мене не дивує. Основна аудиторія «Фейсбуку» знаходиться у віці від 20 до 35 років. Для них я зі своєю параноїдальною боязню фотознімків в Інтернеті, справді, смішний дідусь. Вони посилають сотні знайомих фотографію новонародженого, а на мої зауваження про те, що не варто цього робити, дивуються: «Ти віриш в пристріт?» І спілкуються вони трохи дивно для мене, то і справа переходячи з однієї мови на іншу, і майже завжди до речі. Як свого часу спілкувався з друзями Олександр Сергійович. Загалом, плем'я молоде, незнайоме.
