Де обідав горобець?

Цей віршик ми чуємо в дитинстві. І винахідливість горобця сприймаємо як само собою зрозуміле. Напевно там, в зоопарку, знайдеться найсміливіший, який викльовує залишки корму і із зубів крокодила, як якась пташка на його батьківщині. Можливо, тамтешній горобець.

Пристосовність представників фауни до людей і технічному прогресу просто заворожує.

Тут, у «ШколеЖізні» опубліковано вже багато статей на цю тему. Нам, людям, їх винахідливість здається «тарганами в голові». А самі безстрашні і винахідливі з них живуть краще за інших своїх родичів. І поступово підтягують інших до користування благами цивілізації.

Внесу і свій внесок в низку дивовижних історій.

Це було давно. Років 30 тому. Влітку. Я по кілька разів на рік приїжджав з Казані до Москви на «Жигулях» до родичів або проїздом по дорозі на автомобільні змагання, які проводилися від Вологди до Грозного, від Калінінграда до Челябінська. І в один із приїздів родичі попросили зустріти їх, які повертаються з відпустки, на Курському вокзалі.

Тоді ще перед вокзалом не було великого торгового центру, а простягалася величезна автомобільна стоянка. І безкоштовна. Може бути, тому вона завжди була заповнена. Я все-таки знайшов вільне місце і пішов зустрічати поїзд. Але він запізнювався на 3 години. Я походив по вокзалу, потім повернувся в машину.

Коли я підходив до машини, мені здалося, що з-під неї, спереду, вилетіла якась птиця. Я не звернув на неї уваги.

Сіл, відкрив вікна, став слухати радіо.

На щойно звільнене місце навпроти встала «Волга». І тут же на її передній бампер сіл горобець. Він був якийсь кострубатий, виглядав вдвічі товщі своїх родичів. Пострибав по бамперу, нахиляючи голову і заглядаючи кудись. Раптом він проліз через блискучу решітку радіатора всередину і відразу ж вискочив назад, тримаючи в дзьобі мошку. Наїжачився ще більше, і якийсь час сидів нерухомо. Потім проковтнув мошку і знову став скакати по бамперу. Потім повторив операцію ще кілька разів, добуваючи різних за величиною мошок. І полетів.

Мені вже було пора зустрічати поїзд. Я пішов уздовж рядів машин і знову побачив цього (або іншого) кудлатого горобця. Він підлетів до щойно під'їхала машині.

Пізніше, коли я став думати за горобця, я був вражений його технології добування корму.

Він спеціально чекав тільки що під'їхали машини. У них були дуже гарячі радіатори, але ще свіжі, не до кінця засмажені мошки. Їх-то він і видивлявся, стрибаючи по бамперу. У постійних машин радіатори охолоджувались, але і мошки ставали вже несмачними. І йому доводилося працювати «в гарячому цеху», скуйовджене для теплоізоляції.

Це було складніше, ніж очищати пащу дрімаючого крокодила!

І він ще приносив користь водіям. Ми адже не часто збираємося почистити пластини радіатора від налиплого при русі мошок. Тільки коли двигун починає перегріватися.

На фотографії на початку статті горобець сидить на колесі трактора. Думаю - неспроста!

Треба на автостоянках вішати шпаківні. Корми - навалом!

У мене ж бокс в підземному гаражі. Треба і там завести якусь живність. Є ж равлики, які чистять скла акваріумів.

Давайте думати разом!