Як сподручнее угробити батька за спадщину? Новела
-Послухай, Ксенія, мені, звичайно, шкода, що твоя мама Єлизавета так сильно хвора, але ти і мене зрозумій! У мене цілий оберемок її боргових розписок, і я в будь-якому випадку буду вимагати їх відшкодування. Ми б вирішили з нею наші фінансові проблеми в майбутньому, але вона, я знаю, зовсім погана. А мені гроші потрібні, і втрачати я їх не має наміру, - з напором говорила Галина Станова молодій дівчині навпроти. - Ми подруги з Єлизаветою вже давно, так, але дружба-то дружбою, а гроші - справа особлива!
Ксенія Євсєєва, хоч і працювала бухгалтером-стажистом, але вже прекрасно розуміла, що не повернення боргів чреватий вагомими неприємностями. Вона слухала Галину стають - давню подругу матері. Станова і Євсєєва - молодша Ксенія сиділи на кухні міської квартири, а в дальній кімнаті мучилася від болю Єлизавета Євсєєва - мати Ксенії.
-Мені не дуже приємно це питати, але хто конкретно є її спадкоємцем? - Запитала Станова.
-Ну, взагалі сім'я наша - багатодітна, так що, крім мене, на спадщину мають право ще дві мої старші сестри, старший і молодший брати. А, ще й папаня - але вони з мамою давно в розлученні, він нічого вимагати не стане. А ось ці четверо - два брати і дві сестри такі ж спадкоємці, як і я.
-Зрозуміло, - після недовгої паузи промовила Галина, - але ти я впевнена, розумієш, що якщо спадщина розділити на п'ять рівних частин, то це буде не спадок, а так, «кожному - щось», але - нічого серйозного? І з кого мені тоді борги вимагати?
-Так розумію, я це, розумію. Але куди цих сестер і братів діти - то? - Ксенія випустила кільце диму.
-Так, їх нікуди не подінеш, тим більше в такій кількості! А що якщо мама твоя на тебе заповіт оформить? Що тоді ми маємо?
-Ну ... Тоді брати і сестри від спадщини відсікаються, і я заволодіває всім майном: чотирикімнатній квартирою в Москві, поруч з метро, дачею в непоганому місці і з хорошою ділянкою, численні і дорогі золоті прикраси, коштовне каміння, рахунки в банку, гроші , акції та ін. Ви все це і самі знаєте.
- Знаю. І в цьому випадку ти зможеш задовольнити мої грошові домагання? - Серйозно поцікавилася Галина.
Ксенія покопалася в паперах, що розклала перед нею гостя. Стажер - бухгалтер, вона подивилася цифри в копіях боргових розписок, загальну суму боргів матері, швидко прикинула в умі дебети - кредету і впевнено крякнула:
-Без сумнівів! Але діє цей поганий закон, який говорить, що всім дітям спадщину дістається порівну. Як його отменішь- то?
-Мені ситуація зрозуміла, - Станова прийняла діловий вигляд, - наше завдання в наступному: заповіт має бути оформлене на твоє ім'я. І чим швидше, тим краще. Задам пряме запитання: скільки Єлизаветі залишилося?
- Що це ви так грубо говорите, - заканючила було Євсєєва, але гостя рішуче повторила питання.
- Загалом, в будь-який час може статися страшне! - Здалася Ксенія.
-Так, люба моя, нам треба поспішати! Потрібно підготувати заповіт саме на тебе. Давай-но мені свої паспортні дані, копії свідоцтв про власність на нерухомість мами, та інші папери. Нотаріуса я беру на себе, твоя задача, Ксенія, що б Єлизавета дотягла до моменту підписання останнього її документа. Адже інакше, на всіх твоїх братів і сестер доведеться спадок ділити!
-А раптом вона закомизиться підписувати заповіт? - Примружив очі Євсєєва-молодша.
-Так, таке може бути. Але ти спробуй їй її ліки не давати! Їй стане гірше і вона все підпише. Спробуй просто зменшити дозу, але будь гранично уважною!
-Але це ж не гуманно!
-Хочеш гуманно - діли на всіх своїх братів і сестер! А їх у тебе - як бджіл у вулику! І залишишся без порток в результаті! Хочеш такого?
Євсєєва мовчала.
-Тоді роби, як я сказала, і все буде в шоколаді. Зрозуміла? - Станова різко піднялася з табурета.
Минув тиждень. Стан Єлизавети то погіршувався, то поліпшувався. Але в останні дні різко змінилося в похмуру сторону. Ліки вже не допомагали. Або втратили свою ефективність. Так чи інакше, біль і кашель у жінки посилювалися. Іноді вона на короткий час втрачала свідомість, вода в легенях все перебувала, а від ліків, чомусь, полегшення не наставало. В один з таких моментів з'явилися Галина Станова, донька Єлизавети - Ксенія, незнайомий чоловік, «з голочки» одягнений, з акуратною татком в руках. Супроводжувала джентльмена сухорлява елегантна дама середніх років.
-Мама, тобі треба підписати цей папір. Я тобі зараз допоможу встати. Цей чоловік - наш друг. А значить і твій - теж, - защебетала біля ліжка хворої Ксенія.
Євсєєва - старша знову надривно закашлялась. Чоловік терпляче чекав. Галина дала прийняти хворій жінці ліки і попросила:
-Лапочка, підпиши цей папір. Цей чоловік - нотаріус. Та жінка позаду - Анна - його колега. Вона тобі теж добра бажає. Підпиши! У паперах тут все грамотно, все правильно сказано.
Нещасна Єлизавета прийняла ліки. Через якийсь час свідомість її остаточно прояснилося.
-Хто цей чоловік? - Запитала вона.
-Ну, я ж тобі сказала, мама, це - наш друг. Він приніс тобі документи на підпис. Це треба зробити. Тобі легше? Я тобі можу ще ліків дати.
-Я дуже втомилася. Все у мене болить. Я відпочину? - Прошлепала сухими губами онкологічна хвора.
-Звичайно! Ось підпиши тільки папери, і я тобі ліків ще дам, і супчик гарячий принесу. Багато ліків хороших дам! Легше стане! - Дочка з пращурами дивилася на посіріле обличчя матері.
Втомлена, змучена Євсєєва - старша махнула рукою. Чоловік швидко відкрив свою папочку і почав швидко читати: «Я, нотаріус Московської колегії нотаріусів ...». Він продовжував читати, а нова хвиля нудоти накотилася на свідомість Єлизавети. Нотаріус робив паузи під час нападів кашлю, але продовжував методично промовляти незрозумілі слова. Єлизавета знову втратила свідомість. Ксенія стала від нервового напруження покусувати нігті, але Галина запропонувала діяти рішуче. Вона стала розштовхувати непритомну колишню подругу.
- Підпише вона, зачекайте трохи! - Заспокоювала Станова початківця проявляти ознаки нетерпіння нотаріуса.
Хвора начебто прийшла в себе.
-Ми тобі ліки ще дамо, - заторохтіла Галина, - але папір треба підписати!
-Ліки? - Мляво запитала Єлизавета.
-Так, так, ліки, і стане тобі легше! Треба тільки підписати папір! Треба!
Єлизавета перевела погляд на доньку. Та пискнула:
-Треба, мамо! Треба!
Євсєєва - старша зробила над собою зусилля, підвелася на ліжку. Їй тут же поклали на підпис якісь папери, Ганна живо рвонулася до ліжка, щоб підтримати спину вмираючої. Нотаріус диктував, а нещасна повільно стала виводити букви в документах. Ніхто не смів порушити виниклу тишу. Коли всі бюрократичні формальності були виконані, всі відвідувачі разом рвонули з кімнати, забувши навіть дати хворий обіцяні ліки.
-Ну, за тебе! - Підняла келих з дорогим шампанським Галина Станова. Вона сиділа з Ксенією в ресторані. Вони пили шампанське, їли омарів.
-Як смачно! - Захоплювалася Евcеева-молодша. - Де ще бухгалтер-стажер може так смачно і дорого поїсти? Ах, краса!
-Добре, що ми залагодили всі наші фінансові справи. Що будеш робити далі з нерухомості? - Станова відправила шматок омара в рот.
-Ну, в квартирі-то брат залишився прописаний: тут я поки не знаю, як вчинити. Може, виселю його куди-небудь. Хоч в комуналку. А вся квартира моя буде.
-Дивись, його просто так не проведеш! І виселити його не вдасться. Він закони знає. Як, до речі, щодо дачі: образилися брати, сестри, піди? Вони ж усі з дітьми малими, а все тобі дісталося. Та й всі ви там зросли - на дачі. На моїх очах, почитай. Тобто, сімейне гніздо, як би.
- А чого це ти, Галина, така педантична стала? - Наїжачився Ксенія.
-Та ні, що ти, просто міркую. Гляди: ти все одно не зможемо, бездітна. На кой тобі дача? Сімейне гніздо спільне - на кой?
-Ну, по-перше, я тепер багата. Хто ж відмовиться від баби з великою квартирою в столиці, з дачею, що недалеко причому, та ще з грошима, рахунками, акціями, з ювелірними виробами! Візьмуть тепер заміж! Хоча б місцевий який. Обов'язково зацікавиться. А то я все іноземців «Кадри», примхи їх виконувала, летіла, як тільки покличуть ... Безполезняк! Ці засранці тільки пользовали, а заміж не брали. Я після невдачі з іноземцями на наших мужиків переключилася. І ці - гуляти - гуляли, а заміж, гади, ніхто не брав! Тепер - зовсім інший коленкор! Я ж знатна і багата наречена нонче! А ці брати - сестри ... Образились, що не образилися ... Знаєш, Галю, на «скривджених» воду возять ...
Станова розімліла від смачного і фешенебельного обіду, оплачуваної дочкою померлої подруги. Якась теплота прокинулася раптом на мить в її душі:
-Ти б братам і сестрам хоч чого-небудь би підкинула, чи що, від матері.
-А я все вирішила, - Ксенія пригубила шампанського, - старшому брату сервіз в коробці віддам, він у матері роками стояв. Мені він все одно не подобається. Сестрі старшій пару ланцюжків та брошок подарую, серебряшікі, цінності не мають. Та ще посуду їм отсиплю. Меншому братику віддам старі меблі, але не всю, звичайно. Я тепер багата, буде чоловік, і йому, і мені нові меблі потрібна буде! Але й зі старої антикварну залишу собі.
Галина кисло посміхнулася. Вони помовчали. Було видно, що обом все одно не по собі.
-Слухай, Ксенія, моя думка! - Посерйознішала Станова. - Головне тепер - тримати язик за зубами! Адже якби ми посилили лікування, Єлизавета могла б прийти в себе після підписання заповіту і, чого доброго, переписати його! І тоді б ти залишилася бідним бухгалтером - стажистом, а я б отримувала по сто рублів на місяць з кожного спадкоємця на сплату боргів. А мені гроші конче як були потрібні! Зате тепер ми з тобою - «в шоколаді»! Навіщо ділити спадщину на п'ятьох? Тоді ніхто б не був щасливий! А так - хоч двом нам добре!
З цим твердженням дівчина погодилася. А Галина продовжила:
-А тепер згадаємо твою маму, мою давнішню подругу, Єлизавету Євсєєву. Нехай земля їй буде пухом!
Вони випили не цокаючись. Галина порадила:
-Ти ці сервізи, старі меблі, брошки і користуватися посудом, про яку ти мені говорила, їм, сестрам твоїм і братам, все ж не пропонуй! Люди засміють! Це ж формене знущання! Краще, тоді взагалі нічого їм не передавай! Стій на своєму: все, мовляв, покійна мама мені одній заповіла! А наш секрет храни до кінця днів своїх, Ксюха! Так само його буду тримати «під сімома печатками» і я. Ми ж тепер з тобою в одному човні, так би мовити, навіки! Ми ж тепер не просто подружки, а й подільники, чи не так?
Ксенія скривилася, але стрималася від виразу обурення і почала знову зосереджено їсти омарів. Станова ж перехилилася вперед і волого зашепотіла доньці померлої подруги:
- Мовчиш? Дивись, адже тепер, якщо щось не так, обидві тонути будемо! Я при нагоді мовчати не буду! Всі спливе нагору!
- Так подружки ми, подружки! Але - не подільники. Це - грубо! - Зло підтвердила Ксенія. - Тільки я на себе тиснути не дозволю: і я мовчати не буду, якщо Ви кому-небудь зайве «бовкне» і правда про кончину Єлизавети випливе на поверхню!
«Подружки» з ненавистю в очах на секунду глянули один на одного. Лише на мить, тому як незабаром маски їх осіб помінялася на доброзичливу і усміхнену. Причому, в обох одночасно.
- А чого нам боятися-то? Хто тепер про що здогадається? Таємницю маманя в могилу забрала. Головне, ви, Галина, сповна отримали свої борги і ще зверху, а я зробилася одноосібної спадкоємицею всього стану. - Ксенія Євсєєва з апетитом відправила шматочок омара в рот. - Закриємо цю тему назавжди?
Галина з готовністю кивнула і видихнула тоненкую цівку диму від витонченої сигарети:
- Я у тебе в квартирі, Ксюша, цікавий квіточку в горщику бачила. У вітальні, в кутку. У квітки ще дрібні, численні бутончікі помаранчеві звисають. Даси відростки?
- О! Це - не просто квітка! Це - красень! Звичайно, дам! Про що розмова! А в мене ще є відмінна гортензія на роботі ...
З боку здавалося, що дві різні за віком добропорядні колеги по роботі, а може бути, навіть мати з донькою, ведуть задушевну бесіду про технології вирощування квітів у домашніх умовах.
