Історія в маленькому старому фотоальбомі.
Старі сімейні фотографії для кожної людини дуже важливі. Історія родини, історія цілої родоводу по-своєму унікальна. Кожна фотографія зберігає пам'ять про минуле, про проблеми й радості.
В архіві сімейних фотографій я знайшла старий пошарпаний фотоальбом. У ньому є фотографії, зроблені в 1930-1940 році, на них бабуся мого чоловіка ще маленька дівчинка, її мама Чібіскова Пелагея Максимівна 1907 народження, бабуся Параска Євсєєва 1867 народження і брати Юрій та Геннадій. Історію сім'ї мені повідала бабуся чоловіка Гончарова Валентина Гаврилівна. Історія їхнього життя дуже цікава і багата. Це була велика дружна сім'я, яка пережила важкі часи. На жаль нинішньої молоді це не цікаво і старі фотографії вони вважають за купу мотлоху, таким чином, втрачають історію своєї родини.
Валентина Гаврилівна розповіла про свою сім'ю. Її бабуся Параска Євсєєва 1867 народження, була звичайною селянкою, яку видали заміж за багатого старого поміщика Євсєєва Максима 1851. У них було дві дочки, зв'язок із старшою була загублена в першій світовій війні, і молодша Пелагея Максимівна 1907 року, мати Валентини Гаврилівни. Жили вони в Богородському, у великому будинку, який пізніше дістався у спадок молодшої дочки Пелагеї та її чоловікові Гавриїлу. Сім'я Чібіскових була багатодітна. Мати бабусі сама ростила трьох дітей, поки чоловік був на півночі на рудниках. Потім в 1936 році він забрав із собою всю сім'ю на Колиму. Будинок залишили на робітниць, але в 1941 році будинок згорів з невідомої причини, і сім'я Чібіскових залишила всяку надію повернутися назад додому.
На фотографії Чібіскова Пелагея і троя її дітей. Старша, бабуся Валя, брат Юра і брат Гена. Фотографія 1940 року.
Всю другу світову війну вони жили на півночі. Батьки працювали на заводі, а діти вчилися. Закінчивши школу в 1945 році, Валентина Гаврилівна вирішує поїхати вчитися до Москви. Вступає до Московського Енергетичний Інститут і влаштовується працювати на завод в НПП ВНІІЕМ інженером технологом. Трохи пізніше в 1947 році вся її сім'я перебирається до неї в Москву. Відновлюють будинок у Богородському і починають нове життя.
У 1957 році Валентина Гаврилівна виходить заміж за Гончарова Геннадія Федоровича 1931 році народження. У 1957року народжується син Андрій, батько мого чоловіка. У 1960 році розлучається з чоловіком через його зради.
Брати бабусі Валі, Юрій та Геннадій після закінчення інституту йдуть працювати на завод до сестри в ВНІІЕМ. Гена одружується на Александрової Вікторії Іванівні, у них народжується син Кирило 1955 року. Юра одружується на Галині Сергіївні, йде з заводу, працює машиністом у трамвайному парку. Дітей у них немає, живуть у своє задоволення, часто подорожують.
Бабуся, Валентина Гаврилівна, втративши всякий інтерес до сімейного життя після розлучення, починає жити для себе. Часто подорожує, гуляє, поки сина виховує мати (Пелагея Максимівна). Але в 1967 році її мати вмирає і сина доводиться виховувати одній, працювати на трьох роботах одночасно. Будинок у Богородському обмінює на квартиру на ст. м. Семенівської. Син Андрій зростає, вчиться, одружується на Тихомирової Марині Миколаївні, у них народжується перший син Роман в 1980года, другий Олексій в 1984году. Всі живуть дружно і щасливо. І найголовніше підтримують стосунки зі своїми родичами завдяки бабусі Валі. Вивчаючи історію свого роду ми дізнаємося багато нового, і цікавого, про місця, про професії, про міста в яких вони жили, про війни в яких брали участь. Це наше минуле і наше майбутнє!
