Чи легко бути дублером Терешкової, але так і не полетіти в космос?
18 вересня 1933, 75 років тому, в сім'ї 30-річного інженера Леоніда Ковалевського та його 21-річної дружини Раїси народилася перша дочка, яку назвали Валентиною. На відміну від батьків (батько був інженером БК «Союз», а мама - конструктором ЦИАМ, без жодного перебільшення, фізиків), Валя під час навчання в школі швидше ставилася до «ліриків» - вона дуже добре знала літературу і навіть подавала великі надії на те, щоб стати перспективним філологом. Так, принаймні, вважала її вчителька з російської мови та літератури.
З МІФІ в МАИ
Але людина вважає, а Бог розташовує. Недалеко від школи розташовувався знаменитий Московський авіаційний інститут (МАІ), куди і надходила частина випускників. А потім, приходячи в рідну школу, студенти починали яскравими фарбами описувати свій навчальний заклад, розбурхує уяву школярів. Ось і в валін класі з'явився якось студент-старшокурсник, який наполегливо займався в парашутному гуртку МАІ і організував підшефний гурток у школі. У перший же день в нього записалися майже поголовно всі дівчата (школа була жіноча), але до початку практичних занять (а це було вже літо) здійснювати стрибки вирушили тільки двоє: Валя та її подруга.
До того часу випуск зі школи вже відбувся. Ковалевська закінчила її із золотою медаллю і навіть встигла вже поступити в Московський інженерно-фізичний інститут (МІФІ). Але перший стрибок викликав стільки емоцій, незважаючи на прокушений після невдалого приземлення мову, що вже наступного дня дівчина поїхала в МІФІ забирати свої документи, щоб перебратися в МАІ. Це їй вдалося тільки з третьої спроби (золота медалістка гарне придбання для будь-якого вузу).
Батько, правда, не зрозумів цих метань: яка різниця, якщо і той, і інший вуз технічний? Але Валя наполягла на своєму. Доля піднесла їй гідний подарунок за завзятість: в інституті вона познайомилася з Юрієм Пономарьовим із Читинської області, який навчався на тому ж курсі, що і Валентина. Молоді люди одружилися в 1956 році, а в 1957 році Валя вже чекала дитину ...
А Гагарін був проти ...
В школу космонавтів Валентину Пономарьову прийняли вже після того, як вона стала молодою мамою (народила сина, якого назвали Сашком). Перший космонавт світу Юрій Гагарін був категорично проти, щоб в загін космонавтів брали Пономарьову, він бурчав: «Невже у нас мало дівчат-неодружених, що ми повинні ризикувати здоров'ям заміжньої жінки, та ще з дитиною?».
Але врешті-решт, п'ятеро представниць прекрасної статі, в тому числі і дві Валентини - Пономарьова та Терешкова, були зараховані в цей загін. Але перед тим, як «навантажувати» дівчат, їм надали путівки для літнього відпочинку в санаторії ЦК КПРС у Гаграх. І тут майбутній дублер першої жінки-космонавта проявила неабиякий характер, зажадавши, щоб їй дозволили взяти з собою чоловіка і сина. Почухати маківку начальство, але робити нічого - дозволило.
Тут, у суворій партійному санаторії, мало не сталася НП. Зазвичай цей маленький загін з чотирьох молодих жінок, дитину і чоловіки «забайкальської» зовнішності, скрізь перебував разом. І Юру, природно, брали за середньоазіатського бая, вивіз всіх своїх чотирьох дружин і дитини на відпочинок. Одного разу «бая» відкликали в сторонку два солідних чоловіки середньоазіатської зовнішності і запропонували великі гроші за те, щоб він «продав» одну зі своїх дружин їм до кінця санаторної зміни. Юра вирішив їм підіграти і запитав: «Ви вже вибрали жінку?». У відповідь обидва мужика тут же закивали головами і вказали на Валентину ... Терешкову.
Угода, самі розумієте, не відбулася. А Валентина Пономарьова дізналася про це вже в Москві. В цілому ж життя у «бая-багатоженця» була явно не цукор. Дружина наполегливо готувалася до космічного польоту, навантаження були такі, що часом вона поверталася додому зовсім ніяка. Так що виховання дитини, приготування та прибирання лягли на плечі чоловіка. Добре, що він був розуміє і дуже любив дружину, намагаючись максимально її «розвантажити» з домашніми справами.
Космос близький і далекий
А Валентині в той час доводилося нелегко. З січня по травень 1963 вона готувалася до польоту на космічному кораблі «Восток-6», причому 10 травня була офіційно призначена дублером Терешкової. А після польоту Терешкової другим у космос мав полетіти екіпаж у складі Валентини Пономарьової та Ірини Соловйової. Цей політ, за задумом Сергія Корольова, планувався тривалістю 10-15 днів, з обов'язковим виходом у відкритий космос.
Зберігся цей екіпаж, як кандидат № 1 і після того, як з «Востоков» перейшли на «Восходи». Жили дуже дружно, часто ходили сім'ями в туристичні походи, разом відпочивали. До речі, Валентина Пономарьова одного разу навіть брала участь в лижній експедиції до Землі Франца Йосипа у складі жіночої команди «Метелиця».
Але так склалося, що жодної з цих дівчат, крім, звичайно, Терешкової, так і не вдалося злітати в космос. А шкода. Вони б, як кажуть, каші не зіпсували ...
Чоловік змінив дружину
А далі історія зробила абсолютно немислимий кульбіт. Не встигли із загону космонавтів виключити Валентину Пономарьову (це трапилося в 1969 році, коли «жіноча програма» була остаточно закрита), як уже в наступному, 1970-му, в загоні виявився Юрій Пономарьов. Він не менш наполегливо готувався до польоту в космос ...
Спочатку до польоту на космічному кораблі «Союз-13» готувалися кілька екіпажів. В один з них входили Петро Климук і Юрій Пономарьов. Але у зв'язку із затвердженням проекту спільного радянсько-американського польоту ЕПАС частина космонавтів перевели на цю програму. Довелося в інтересах справи переформовувати деякі екіпажі. Климук став готуватися до польоту з новим бортінженером Валентином Лебедєвим, а у Пономарьова з'явився новий командир екіпажу - Володимир Коваленок. Разом вони пройшли солідну підготовку під час реалізації програми польоту орбітальної станції «Салют-4».
У вересні 1975 він разом з А. Дедкова почав підготовку до роботи на борту «Салюта-6». Але невдала стиковка «Союзу-25» з цією станцією в самому початку програми перекреслила всі плани. Екіпажі знову були переформовані. А в 1980 році Юрій Пономарьов був відрахований із загону космонавтів за станом здоров'я.
Так і вийшло, що ні чоловік, ні дружина в космосі так і не побували ...
Вони прожили разом 36 років, але в 1992 році були змушені розлучитися. Криза старшого віку ?!
Юрія Анатолійовича Герасимчука 16 квітня 2005. А Валентина Леонідівна досі живе і процвітає в Москві. Як і її сини - Олександр і Кирило (молодший, до речі, народився на наступний рік після того, як маму «скоротили» в загоні космонавтів. Обидва сини пішли по батьківських стопах і стали інженерами ...
