Хто "я"?

Чиста свідомість | Пряме сприйняття.

Спочатку все, що відбувається перебуває в самодостатності. Умовно такий стан можна назвати самопроізводнимі копалинами. Цей стан можна простежити в кожному прояві, і через це визначення відновити сприйняття в первісному стані.

Процес сприйняття, засвоєння сприйманого і реагування на сприймається в сукупності своїй визначається як «я». Будь-яке визначення власного «я» відбувається з нього ж. Тобто в «я» виникає припущення, що я - це те і це. І всі ці визначення виходять з думки того ж «я». Тобто те «я», яке себе визначає, миттєво змінюється, і ці визначення ніколи не збігаються з тим «я», яке визначає, хоча при цьому воно є тим же «я». І те «я», яке визначається у сприйнятті, починає визначати те «я», яке його визначило. І це визначення знову ж таки не збігається з визначенням, в яке попереднє «я» зодягнулися поточний «я».

У якийсь момент цих самонаблюдений може виникнути здивування від цих розбіжностей. Але при пильному [безперервному] самонаблюдении природа цих невідповідностей стає гранично ясною. «Я» не володіє якимось постійністю. Будь-яке самовизначення - це пізнання думок визначального «я». «Я» безперервно змінюється в увазі й те, що сприймається, як «я» - це перетворення думок. І те, «я», яке сприймається, як его, особистість або індивідуум, складається з незліченної безлічі взаємодіючих думок. Дійсне «я», яке є постійним процесом сприйняття, нічим з сприйманого не володіє. У незмінному сприйнятті щось постійно змінюється, і безперервність цих змін собою являють сталість сприйняття. У чистому сприйнятті це проявляється, як ясність.

Ми, як спостерігачі свідомості, нічим дійсно своїм не володіємо. Все, що відбувається у свідомості є таким же самовозникновении, як і всі «я» -мненія, і в сукупному сприйнятті свідомості немає ніякого «я». То «я», яке вважає себе егом, особистістю або індивідуумом, складається з тих же думок, що відбуваються і за межами самовизначення. І як би це «я» ні самовизначатися, воно не володіє ні одним з думок. І якщо ми, як «я» -мненія, фіксуємо якийсь самовладання, то миттєво виникає напруга думок, і в сприйнятті відбувається замикання - замкнутий «я» сприймає відчуття. У непостійність сприйманого, замкнутість умовна - проявляється щось на зразок іскріння. Але і це проявлену іскріння так само є думкою того, що в сприйнятті визначається, як «я».

І якщо ти вважаєш, що володієш якимось власною свідомістю, то усвідом наступні:

Все визначається тобою, як особиста свідомість закачано в тебе твоїми батьками, вихователями, вчителями, сусідами, друзями, засобами масової інформації, та й просто, всіма кому не лінь. У твоєму індивідуумі думає все людство разом. Ти просто вирізняєш якісь думки з соціуму.