Які існують пам'ятники на честь визволення Болгарії від турків?

Героїчною сторінкою в історію Росії увійшла військова кампанія 1877-1878 років. Російські війська принесли визволення народам Балкан від турецького гніту.

Петербурзький Троїцький собор, побудований в 1856 році за проектом архітектора В.П. Стасова, прикрашений трофеями цієї військової кампанії.

Пам'ять про ці події зберігається і в Болгарії. На місцях великих битв встановлені каплиці та храми - пам'ятники російським воїнам-визволителям. Крупний меморіальний комплекс розташований на Шипкінському перевалі. Тут влітку 1877 йшли важкі, кровопролитні бої. Перевал мав виняткове значення в ході бойових дій. Він пов'язував Північну Болгарію з Південною і відкривав дорогу для з'єднання турецьких Південної та Восточнодунайской армій, що для російських військ могло мати найважчі наслідки. Загін генерала Н.Г. Столєтова, що складався з російських воїнів, і болгарських ополченців, не пустивши турків на перевал, зірвав їх наступ на російські позиції на Дунаї. Взимку в сильні морози і при поганому постачанні загін Столєтова продовжував утримувати перевал.

"Шипкинского сидіння" показало безприкладну мужність солдатів, кров'ю скріпили братство по зброї болгарського і російського народів.

Вершина над перевалом, на якій перебували російські укріплення, згодом була названа ім'ям генерала Столєтова. Тут тепер височіє пам'ятник Свободи - каплиця над братською могилою воїнів. Вона виконана у вигляді високої (34 метри) кріпосної башти, що символізує неприступність цих рубежів.

Біля підніжжя вежі встановлені гармати. На початку XX століття були відтворені укріплені пункти оборони. Таким чином, навколо каплиці сформувався меморіальний комплекс, присвячений героям Шипки.

Пам'яті полеглих на Шипкінському перевалі присвячена церква біля підніжжя Балкан в невеликому селі Шипка, побудована за проектом архітектора А.Н. Померанцева. Вона має камерний характер і вирішена в стилі давньоруських церков XVII століття. Головний об'єм, увінчаний традиційним пятиглавием, оточує крита галерея, прикрашений по кутках чотирма невеликими главками. Церква над могилами російських воїнів нагадує куточок Росії.

Посвячення її святу Різдва Христового пов'язано з конкретними подіями. У різдвяні дні 1877 відбувалися запеклі бої на Шипкінському перевалі: в самий розпал зими російські війська почали перехід через Балкани, щоб допомогти піднявся в Болгарії повстання проти турків. У районі Шипки, на Адріанополь, наступав загін Ф.Ф. Радецького. 24 грудня він почав обхід турецьких позицій у Шипки. Свято Різдва, 25 грудня, зустрічали вже над перевалом. За підтримки загону Столєтова воїни Радецького перейшли Балкани і 27-28 грудня вже по той бік Балкан оточили армію Весселя-паші й змусили його здатися.

На згадку про ці події освячений головний приділ церкви. Бічні приділи присвячені Олександру Невському як символу російського воїнства і шанованих на Русі святому Миколаю Чудотворцю. На стінах храму укріплені меморіальні дошки з іменами загиблих. В інтер'єрі храму - ікони святих, присвячених найбільш схильним героям і воєначальникам цієї війни. В склеп під церквою згодом були перенесені останки загиблих. Там же був влаштований невеликий музей, в якому зібрані зброя, документи та інші предмети, знайдені на полях битв.

Величний храм-усипальниця стоїть на братській могилі російських воїнів в центрі великого болгарського міста Плевна. Храм вирішене у візантійському стилі, що підкреслює духовну спорідненість російської та болгарського народів. Перед храмом на постаменті встановлено важке кріпосне знаряддя. Воно нагадує про кровопролитних п'ятимісячних боях за Плевну.

На південь від міста, на пагорбі, за оволодіння яким велися найзапекліші бої, розкинувся прекрасний Скобелевська парк, названий так на честь знаменитого російського генерала, який відзначився в боях за Плевну. Пізніше тут був створений музей визвольної боротьби. У Москві на згадку про загиблих при взятті Плевни на кошти російських гренадерів була влаштована каплиця. У ній вміщено меморіальні дошки з іменами полеглих.

Найважливішим пам'ятником вдячності болгарського народу російської армії-визволительці став храм Олександра Невського в Софії. Рішення про його будівництво було прийнято 13 квітня 1879 на засіданні Народних зборів Болгарії. Спочатку передбачалося встановити його на найвищому місці старої болгарської столиці Тирново, але після перенесення столиці до Софії, було вирішено будувати храм-пам'ятник в новій столиці і присвятити його російському святому князю Олександру Невському і соіменних святому імператору Росії Олександру II, названому визволителем болгар.

Будівництво храму велося за проектом російського архітектора А.Н. Померанцева при співпраці інженера А. Н. Смирнова. В оформленні інтер'єрів брали участь видатні російські та болгарські художники. Для храму-пам'ятника братству народів був обраний візантійський стиль - символ духовної спорідненості слов'янських народів, їх походження від одного кореня, від одного духовного наставника - Візантії. Цю ідею підкреслювало сусідство в інтер'єрі храму зображень російських і болгарських святих. Розписи на сюжети з священної історії нагадували про події визвольної боротьби. Перед входом були укріплені дві меморіальні дошки російською та болгарською мовами, що розповідають про значення храму-пам'ятника.

Знаменно, що був обраний саме такий вигляд пам'ятника. Адже багато століть православні народи Балканського півострова перебували під гнітом мусульманської Туреччини. Весь цей час єдиним захисником православ'я залишалася Росія, відстоювала інтереси православних народів під час усіх конфліктів. І тому саме храми стали символом єдності російського та болгарського народів.