Які пам'ятники, присвячені першій світовій війні, були створені в Росії?

15 червня 1914 в місті Сараєво Г. Принцип своїм пострілом убив спадкоємця австро-угорського престолу ерцгерцога Франца Фердинанда. Це послужило приводом до початку першої світової війни, в яку були залучені найбільші держави Європи: Росія, Німеччина, Австрія, Англія, всього 38 держав з населенням понад 1,5 мільярдів чоловік.

Затяжна окопна війна вимагала участі великих мас народу і величезних жертв. Через рік після її початку, 15 листопада 1915 року, на засіданні Головної ради Всеросійського товариства пам'яті воїнів, на якому були присутні багато державні та громадські діячі, члени Державної думи, відомі художники, було прийнято рішення про увічнення пам'яті героїв, полеглих за Батьківщину, і оголошений конкурс на складання проектів храмів, каплиць і надгробних пам'ятників для установки на місцях боїв і на військових кладовищах.

Більшість премійованих і рекомендованих до покупки проектів було вирішено в стилі російського теремного і храмового зодчества XVII століття. Підсумки були підведені в червні 1916 року, і тому була реалізована лише дуже і дуже незначна частина проектів.

У 1916 році такі надгробки були встановлені на Преображенському цвинтарі столиці, і тут же, на братській могилі воїнів, було підготовлено місце для храму-пам'ятника. Храми в пам'ять полеглих воїнів були побудовані на Петроградському Іоанно-Богословському кладовищі, на братському кладовищі міста Тамбова, де ховали евакуйованих і померлих від ран воїнів, і на деяких інших кладовищах. Для увічнення пам'яті полеглих були розроблені проекти спеціальних меморіальних дощок для установки в парафіяльних храмах на батьківщині загиблих.

Хвиля будівництва храмів у пам'ять полеглих охопила навіть старообрядческую церкву. У Ржеве почалося будівництво старообрядницького храму в пам'ять воїнів першої світової війни. На стінах його передбачалося встановити меморіальні дошки з іменами полеглих воїнів-старообрядців всій Росії.

Важкі втрати Росії в першій світовій війні послужили причиною для посилення і відособлення функції полкового храму як усипальниці загиблих однополчан. За рішенням полку, гвардійських офіцерів, полеглих на полях битв, перевозили в Петербург. Вже на самому початку війни багато полки стали будувати при своїх храмах особливі усипальниці. Так, в Петрограді в 1915 році була побудована усипальниця для лейб-гвардії Московського полку при полковий церкви Архангела Михаїла на Сампсониевском проспекті, поруч з казармами полку. Вона була вирішена в російській стилі і являла собою невелику прибудову, що сполучається з церквою.

За дорученням лейб-гвардії Преображенського полку в 1915 році Імператорська суспільство Архітекторів і Художників оголосило конкурс на проект усипальниці для полеглих офіцерів. В умовах конкурсу значилося, що усипальниця повинна відповідати своєму високому призначенню - бути вічною берегинею праху героїв, полеглих у велику війну за світле майбутнє своєї Батьківщини. Крім того, повинні бути спроектовані місця для приміщення дощок з іменами всіх нижніх чинів полку, полеглих протягом війни. У квітні 1916 року були підведені підсумки конкурсу, проте усипальниця так і не була побудована.

Нерідко в підвальному приміщенні під храмом влаштовувалися полкові склепи. Так, ще на початку століття під склепінням церкви Введення в храм Пресвятої Богородиці лейб-гвардії Семенівського полку була влаштована церква святого мученика Якова спеціально для почесних поховань. У 1905 році тут були поховані солдати, загиблі під час приборкання повстання в Москві. Над їх могилами була встановлена ікона Спасителя роботи В. М. Васнецова. Тут же похований колишній командир полку Г. А. Мінц. Ця церква-усипальниця була використана як пам'ятник загиблим в першу світову війну.

У вересні 1917 року було оголошено конкурс на створення підземної церкви-усипальниці під склепіннями полкового Троїцького собору, але на цей конкурс роботи вже не представлялися.

У 1914 році в столиці було вирішено створити музей першої світової війни. Його передбачалося розмістити в Царському Селі, в приміщеннях Ратною палати, закладених в 1913 році недалеко від Федорівського містечка і Олександрівського імператорського палацу. Цей комплекс будувався за проектом архітектора С. Ю. Сидорчука спеціально для створювалося тоді музею, присвяченого військовому минулому Росії. Тут передбачалося зберігати історичні документи, літературні та графічні твори, що ілюструють війни Росії з найдавніших часів, військові трофеї різних воєн. Однак будівництво будівель завершилося тільки в 1917 році, і розмістити в ньому музей так і не встигли.

До завершення будівництва музей першої світової війни розташувався в Петрограді в невеликому особняку на Василівському острові. Він був відкритий для відвідувачів вже в жовтні 1916 року. Тут були представлені предмети військової техніки, обмундирування, спорядження нашої, союзних і ворожих армій. Тут же зберігалися документи, відозви, плакати, пов'язані з цією війною. Весь верхній поверх будівлі займали трофейні прапори, а у дворі були виставлені трофейні гармати й навіть збитий німецький літак. Цей музей був заснований при Імператорському суспільстві ревнителів історії.

На жаль, невелика кількість пам'ятників першої світової війни не дозволяє зробити виведення про їх характер, однак тут також простежується тенденція до поділу їх функцій і відокремлення військового музею та меморіалу полеглих. Революційні події 1917 року в спробах створення пам'ятників, присвячених першій світовій війні, поставили жирну крапку, оскільки наступала інша епоха, якій були потрібні інші герої.