Перша світова війна і падіння самодержавства в Росії

Початок XX в. характеризується значним загостренням міжнародної обстановки. Це пов'язано насамперед зі зростаючими суперечностями між великими державами Європи через сфер економічного і політичного впливу, боротьбою за переділ світу.

Спроби мирним шляхом вирішити виниклі суперечності не дали позитивних результатів. Англія і її найближчі союзники Франція і США не хотіли поступатися ні надприбутків від експлуатації колоній, ні, тим більше, самі колоніальні території. Німеччина та її союзники прагнули не тільки до переділу світу, а й до світового панування.

Ініціатором створення військово-політичних союзів з метою вирішення військовим шляхом виниклих протиріч між європейськими країнами стала Німеччина. В кінці XIX ст. оформився Троїстий союз Німеччини, Австро-Угорщини та Італії, спрямований в першу чергу проти Англії та Франції. На противагу союзу держав центральної Європи Англія і Франція в 1904 г, уклали аналогічний військово-політичний союз, під назвою «Антанта» (Сердечне згоду). У 1907 р до Антанти приєдналася Росія.

До кінця XIX-початку XX ст. Росія як велика держава значно зміцнила своє становище у світі. У передвоєнний двадцятиріччя російська промисловість збільшила свою продуктивність в 4 рази .. За ступенем концентрації виробництва і темпами промислового розвитку Росія вийшла на передові позиції у світі. Аграрний сектор економіки не тільки повністю забезпечував країну всіма необхідними продуктами землеробства і тваринництва, а й дозволяв постійно розширювати експорт сільгосппродукції в Європу. Високими темпами розвивалася і військова промисловість. За місяць до початку, війни в Росії була прийнята державна програма переозброєння армії, розрахована до 1917 року і передбачає оснащення армії сучасною артилерією, флотом, боєприпасами, транспортом, зв'язком.

Як велика держава Росія мала свої інтереси і сфери впливу в світі. Швидке проникнення на Балканський півострів і Близький Схід німецького імперіалізму посилило російсько-німецькі протиріччя.

Приводом до початку світової війни послужило вбивство в м Сараєво принца Франца-Фердинанда сербським націоналістом Гаврилом Принципом 28 червня 1914 Підбурювана Німеччиною, Австро-Угорщина 28 липня 1914 напала на Сербію. Союзна Сербії Росія, підштовхуємо Антантою, почала мобілізацію в армію. Німеччина використовувала цей привід і 1 серпня оголосила війну Росії, 4 серпня - Франції, a 5 серпня Англія оголосила війну Німеччині. Розпочата як зіткнення між 8 європейськими країнами з населенням 400 млн. Чол., Війна залучила 38 держав з 1.5 млрд, чол.

Таким чином, основною причиною першої світової війни були сформовані до початку XX ст. суперечності між європейськими та світовими державами. Ці протиріччя з'явилися підсумком нового співвідношення сил, які склалися в результаті нерівномірного розвитку країн, відставання в розвитку одних і випереджаючому розвитку інших.

Походу бойових дій першу світову війну поділяють на три періоди: 1914-1915 рр. - Маневрений, 1916-1917 рр. - Позиційний, 1918 - заключний. Обидві сторони планували коротку війну. Німеччина розраховувала на розгром своїх супротивників по черзі за 3 місяці. У серпні 1914 р вона через Бельгію і Люксембург вторглася на північ Франції, рушила на Па¬ріж, але застрягла під фортецею Верней на 4 роки. Францію, Антанту врятувало потужне російське наступ у Східній Пруссії і успішний наступ в Галичині проти Австро-Угорщини. Росія зазнала великих втрат, але німецький план блискавичної війни провалився, хоча і Антанта не змогла швидко розгромити Німеччину.

У 1915 р Німеччина перенесла основні військові зусилля на землі Російської імперії, щоб вивести Росію з війни, а потім розгромити Антанту. Вона захопила у Росії Галичину, Польщу, Литву, частину Білорусії та Латвії, допомагала Туреччини на Кавказькому фронті, блокувала Чорноморські порти Росії.

У 1916 р російська армія відкинула турецькі війська на 200-300 км і провела на південно-західному фронті блискучий "Брусилівський прорив": Австрійська армія втратила 1.5 млн. Чол. і була на краю розгрому. Але Німеччина врятувала її, перекинувши свої війська на схід і перейшовши до оборони на всіх фронтах.

У квітні 1917 р у війну вступили Сполучені Штати, висадивши в Європі свої війська. Германо-австрійська армія почала відступ і 8 листопада 1918 капітулювала. Світова війна закінчилася.

Повоєнне пристрій був закріплений Версальсько-Вашінггонскімі договорами 1919-1922 рр., Але без участі Росії. Розподіл країн на переможців та переможених не виправила колишніх протиріч. Колоніальні імперії зберегли або примножили свої володіння, але політична карта світу кардинально змінилася: звалилася Германська імперія, імперії Росії, Австро-Угорщини, Туреччини, Китаю.

Тим часом у Росії назрівав гостра політична криза. Поразки царської армії в хо¬де війни та пов'язані з ними величезні людські втрати, брак озброєння, боєприпасів і спорядження для діючої армії в російському суспільстві прямо стали пов'язувати з нездатністю політичного і військового керівництва країни домогтися перемоги над ворогом. Царизм різко критикували як ліві революційні партії, передусім більшовики, так і праві консервативні сили - кадети, октябристи і навіть монархісти. Авторитет царської сім'ї різко падав через різних чуток про негативний вплив на неї Григорія: Распутіна. Державний апарат роз'їдала корупція. Чиновники і велика буржуазія наживалися на поставках військового спорядження в армію, не піклуючись про захист національних інтересів Росії.

Лідери Думи Родзянко, Мілюков, Гучков та інші з метою недопущення народної революції готувалися за підтримки урядів Антанти вчинити державний переворот, змусити Миколи II зректися престолу на користь сина чи брата - великого князя Михайла. Буржуазна преса різко посилила кампанію дискредитації царської сім'ї і методів ведення війни російським військовим командуванням. Російське суспільство підготовляли до думки, що тільки перехід влади в руки буржуазії може врятувати країну від поразки у війні. Царська сім'я та її найближче оточення перебували в розгубленості, покладаючись то на успіхи в бойових діях, то на можливий сепаратний мир з Німеччиною, то на компроміс з Думою із заміною не¬которих найбільш одіозних міністрів, то на молитви Распутіна. Якщо до початку 1917 р обстановка на фронтах стабілізувалася, то тил російської армії роздирався суперечностями.

За роки війни в Росії було мобілізовано до 15 млн. Чоловік. Тобто майже 10 відсотків населення знаходилося в армії. Догляд молодих здорових чоловіків в армію призвів до скорочення посівних площ, зменшення запасів хліба та інших видів продовольства. Переклад промисловості на потреби війни скоротив ринок споживчих товарів. В умовах наростаючої інфляції село зменшила продаж продовольства. Через брак вагонів, паровозів і перво¬очередной перевезення військових вантажів запаси продовольства, особливо в містах стали поповнюватися нерегулярно. Факти перебоїв Е постачанні продовольством стали відзначатися на фронті .. Сильні морози та снігові замети на дорогах завадили в лютому 1917 р доставити в столицю продовольство. Тим часом саме хлібні черги в магазинах, демонстрації жінок з вимогою хліба послужили поштовхом для революційних подій у Петрограді 23 лютого 1917 До жіночих демонстраціям приєдналися страйкуючі робочі столичних заводів, а потім і солдати запасних полків. Був захоплений арсенал, з якого повсталі забрали 70 тис. Гвинтівок і револьверів. 28 лютого на бік народу перейшов прак¬тіческі весь військовий гарнізон столиці. Поліція розбіглася,

27 лютого царським указом була розпушила IV Державна Дума, але депутати реші¬лі не розходитися і утворили перехідний адміністративний орган - Тимчасовий комітет Державної Думи, перетворений потім у Тимчасовий уряд. Головою уряду зграя князь Львов. До уряду увійшли: Гучков - військовий міністр, Мілюков - міністр закордонних справ, Коновалов - міністр торгівлі та промисловості, Керенський - міністр юстиції. Микола II, який перебував у цей період на фронті, спробував проїхати в Петроград, щоб придушити почалася революцію, але зміг доїхати лише до Пскова. Тут представники Думи і військового командування всіх фронтів зажадали від нього зречення від престолу. Микола II наказав зняти з фронту кілька надійних дивізій і направити їх в Петроград, але його наказ скасували командувачі фронтами. Цар відрікся від престолу на користь брата великого князя Міхаі¬ла, який передав владу Тимчасовому уряду. Це означало кінець буржуазної революції. .