Економіка СРСР в роки війни - Росія
Перемога Радянського Союзу у Вітчизняній війні була б немислима без самовідданої титанічної праці робітників і селян, інженерів і конструкторів, повної самовіддачі провідних діячів науки і культури, мобілізовувати радянський народ на розгром агресора.
Втрата значної частини економічного потенціалу та перебазування тисяч промислових підприємств на схід країни, величезні руйнування і людські втрати в народному господарстві призвели на початку війни до різкого скорочення промислового виробництва, що особливо відчувалося в оборонних галузях. До кінця 1941 обсяг валової продукції промисловості СРСР зменшився більш ніж удвічі. У цих умовах керівництвом країни були прийняті надзвичайно жорсткі заходи по зміцненню радянського тилу. З самого початку фашистської агресії стали проводитися масові мобілізації цивільного населення на трудовий фронт.
У квітні 1942 р мобілізація поширилася і на сільських жителів. Ці заходи насамперед торкнулися жінок і підлітків. Так, в 1942 р більше половини всіх зайнятих у народному господарстві становили жінки. Однією з найскладніших була проблема кваліфікованих кадрів. Евакуйовані підприємства мали не більше 30% робітників і фахівців, тому в грудні 1941 р був розроблений план підготовки, розрахований на навчання на короткотермінових курсах і в порядку бригадного учнівства близько 400 тис. Осіб, а всього в 1942 р було підготовлено майже 4, 4 млн. людина- Проте чисельність працюючих скоротилася в порівнянні з 1940 р з 33,9 млн. до 18,4 млн. чоловік в 1942 р
Найважливішим завданням було забезпечення діючої армії озброєнням і військовою технікою. На початку війни в результаті величезних втрат радянська авіація була значно ослаблена. У зв'язку з цим було потрібно різке збільшення випуску нових бойових літаків.
Танкова промисловість розгорнула серійне виробництво бойових машин нових типів.
Чималих зусиль робітники й інженери докладали для збільшення випуску зброї та боєприпасів, недолік яких був особливо відчутний на фронтах.
Однак до кінця 1941 потреби армії і флоту в зброї і бойової техніки задовольнялися далеко не повністю. Для випуску літаків, танків та іншої бойової техніки було потрібно багато високоякісної сталі. У зв'язку з перебазированием оборонної промисловості на Урал і до Західного Сибіру довелося змінити технологію і систему організації виробництва на більшості металургійних заводів. Урал став основною кузнею оборонної промисловості країни.
З втратою Донбасу та вугільних районів Ростовської області різко зросла нестача вугілля.
Важкий шкоди був у роки війни завдано сільському господарству. Незважаючи на зусилля трудівників сільського господарства в 1941 р заготівлі зерна та іншої продукції різко скоротилися. Основної продовольчої і сировинної бази стали східні і південно-східні райони країни: Поволжі, Сибір, Казахстан, Середня Азія, і хоча труднощів було чимало. В результаті проведених надзвичайних заходів вже до середини 1942 Радянський Союз мав у своєму розпорядженні злагодженим військовим господарством, що забезпечував у все більших розмірах виробництво військової продукції, а з 1943 р почався загальний підйом виробництва.
Помітно зросли національний доход, державний бюджет, продукція промисловості, вантажообіг транспорту. Уже в 1943 р прискорилося переозброєння армії і флоту новітніми зразками військової техніки, частка яких досягла: в стрілецькому озброєнні 42,3%, в артилерії - 83, в бронетанковому озброєнні - понад 80 і в авіації - 67%.
Кульмінаційної точки військове виробництво в СРСР досягло в 1944 р Його високий рівень базувався на міцному фундаменті безперервного розвитку провідних галузей важкої промисловості. Зростання продукції відбувався за рахунок більш ефективного використання потужностей діючих підприємств, введення в дію нових і відновлення заводів і фабрик у звільнених районах. Тоді ж продукція кольорової металургії, хімічної промисловості, машинобудування і металообробки, включаючи виробництво озброєнь і боєприпасів, значно перевищила довоєнний рівень. Збільшилися також порівняно з 1943 р продукція сільського господарства, капіталовкладення і роздрібний товарообіг.
Найважливішу роль у виробництві продукції важкої промисловості грали східні райони країни. Одночасно наростав випуск металу в центрі і на півдні країни. У підсумку в 1945 р було виплавлено сталі майже вдвічі більше, ніж в 1943 р Особливо збільшилося виробництво прокату, спеціальних сталей і кольорових металів. Розширювалася паливно-енергетична база. Видобуток вугілля наближалася до довоєнного рівня.
Досвід воєнних років переконливо довів, що склалася напередодні війни командна система управління виробництвом розташовувала великими можливостями для мобілізації економічного потенціалу країни. Для неї були характерні гнучкість і маневреність у поєднанні з жорсткою репресивною системою управління виробництвом і кадрами.
