Маршали

********

Баграмян ІВАН ХРИСТОФОРОВИЧ

(1897 - 1982)

Маршал Радянського Союзу.

Народився в арцахском селі Чардахли в сім'ї залізничного робітника. У 20-ті роки минулого століття служив у складі 1-го Вірменського кінного полку Червоної Армії в Закавказзі командиром ескадрону, потім полку. Закінчив Військову академію ім. Фрунзе і Академію Генштабу. Напередодні війни обіймав посаду заступника начальника штабу - начальника оперативного відділу штабу округу. Під час ВВВ війська під командуванням Баграмяна активно брали участь у розгромі німецько-фашистських військ на Курській дузі, в Білоруській, Прибалтійській, Східно-Прусської та ін. Операціях і в штурмі Кенігсберга. Після війни командував військами Прибалтійського військового округу, був головним інспектором Міністерства оборони, заступником міністра оборони. У 1956-58 роках - начальник Військової академії Генштабу, з 1958-го - заступник міністра оборони, начальник тилу Збройних Сил. З квітня 1968 - генеральний інспектор групи головних інспекторів. Депутат ВР СРСР п'яти скликань. У 1955 році йому було присвоєно військове звання Маршала Радянського Союзу, а в 1977 році він вдруге удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Урна з прахом прославленого воєначальника похована в Кремлівській стіні в Москві.

********

Бабаджанян

Амазасп Хачатурович.

(1906 - 1977)

Головний маршал бронетанкових військ.

Народився в арцахском селі Чардахли в селянській родині. У 1925 році добровільно вступив у Червону армію, закінчив Військово-піхотну школу. Учасник радянсько-фінської війни. На початку Великої Вітчизняної війни командував стрілецьким полком. З вересня 1942-го - командир 3-й механізованої бригади, за вміле керівництво якої при форсуванні р. Дністер отримав звання Героя Радянського Союзу. З серпня 1944 по травень 1945 командував гвардійським танковим корпусом. У 1948 році закінчив Військову академію Генштабу, потім перебував на відповідальних командних посадах. З 1959 року командувач військами Одеського військового округу. У 1967-1969 роках - начальник Військової академії бронетанкових військ ім. Маршала Радянського Союзу Малиновського. У 1969 - 1977 роках - начальник танкових військ Радянської армії, головний маршал бронетанкових військ. Депутат Верховної Ради СРСР 6-го і 7-го скликань. Похований на Новодівичому кладовищі в Москві.

********

ІСАКОВ ІВАН СТЕПАНОВИЧ.

(1894 - 1967)

Адмірал Флоту Радянського Союзу.

Народився в сім'ї дорожнього техніка Степана Єгоровича Тер-Ісакяна у вірменському селищі Аджікент, поблизу Карса. Навчався математики та інженерної справи в Тифлісі. Брав участь у Першій світовій війні. Командував кораблями на Балтійському і Чорному морях, займав штабні посади, викладав у військовій академії. У 1937-1950 роках - командувач Балтійським флотом, заступник, перший заст. наркома ВМФ. У 1941-1943 і 1946-1950 роках - начальник Головного морського штабу, потім заступник головкому ВМФ, заступник міністра Морського флоту. Під час бойових дій двічі був важко поранений, після другого поранення в 1942 році під Туапсе йому ампутували ногу. У 1944-1945 роках був членом урядової комісії з підготовки умов капітуляції Німеччини. Автор історичних і художніх творів, головний редактор Морського атласу, лауреат Держпремії, член-кореспондент АН СРСР, член Спілки письменників СРСР. 7 травня 1965 «за вміле керівництво військами, мужність, відвагу і героїзм, проявлені в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками, і в ознаменування 20-річчя Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні» присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Похований у Москві на Новодівичому кладовищі.

********

ХУДЯКОВ СЕРГІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

(1901 - 1950)

Маршал авіації Радянського Союзу.

Справжнє ім'я - Арменак Артемович Ханферянц. Народився він у селі Мец Тагер в сім'ї карабахського селянина Артема Ханферянца. У роки Громадянської війни служив в 1-ї Кінної армії. У 1936-му закінчив Військово-повітряну академію ім. Жуковського. Під час війни він був начальником штабу ВПС Червоної Армії і командувачем ВПС Західного фронту. У 1943 році йому була доручена організація повітряного перельоту радянської делегації на Тегеранської конференції. У серпні 1944 року присвоєно звання маршала авіації. У лютому 1945 року в складі радянської делегації в якості радника з авіації брав участь у роботі Кримської (Ялтинської) конференції. З серпня 1944 - заступник командувача Військово-Повітряними Силами СРСР і начальник штабу. У війні проти Японії був командувачем повітряною армією, потім командувачем ВПС Далекосхідного військового округу. У 1949 році за сфабрикованим звинуваченням, разом з іншими високопоставленими особами був заарештований. Єдиний з усіх проходили по «справі авіаторів» не дочекався свого виправдання. 18 квітня 1950 за вказівкою Берії був засуджений до вищої міри покарання і в цей же день розстріляний на Донському кладовищі. Реабілітований і відновлений у військовому званні посмертно в 1953 році.

*******

Аганов (Оганян) СЕРГІЙ ХРИСТОФОРОВИЧ

(1917-1996)

Маршал інженерних військ Радянського Союзу.

В СРСР було всього чотири маршала інженерних військ. Сергій Аганов - один з них. Майбутній маршал і лауреат Державної премії СРСР (1980) народився в 1917 році в Астрахані. На військовій службі з 1938 року. Учасник радянсько-фінської війни. З перших днів ВВВ - в діючій армії. Брав участь у боях на Ленінградському і Волховському фронтах. Нагороджений медаллю «За відвагу». З 1942-му - помічник начальника відділу, заступник і начальник оперативного відділу штабу Інженерних військ КА. Допомагав в організації інженерного забезпечення операцій на Південно-Західному, Брянському, Воронезькому, 3-му Білоруському, 1-м і 2-м Прибалтійських фронтах. З 1975 року - начальник ІВ МО СРСР. Приділяв велику увагу поліпшенню організаційної структури інженерних військ та їх технічного оснащення, виробленню ефективних способів інженерного забезпечення бойових дій військ, підготовки інженерних кадрів. Вніс великий внесок в організацію та здійснення заходів щодо ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Військове звання «маршал інженерних військ» присвоєно 7 травня 1980. Похований на Троєкуровському кладовищі Москви.

********

З перших днів війни на військові рейки перейшла промисловість Вірменської РСР. У республіці виробляли міномети, гранати, компресори для аеропортів та ін. Свій внесок у справу перемоги внесли і вірменські вчені. У листопаді 1943 року в Єревані на основі філії АН СРСР була створена Академія наук Вірменської РСР, президентом якої став Йосип Орбелі, а віце-президентом - Віктор Амбарцумян. Їх видатний співвітчизник - академік, генерал-полковник Артем Мікоян (Молодший брат Анастаса Івановича) Став піонером реактивної авіації в СРСР. У 1940 році під його керівництвом був створений винищувач МіГ-1. Реактивні надзвукові винищувачі, створені ним, і нині перебувають на озброєнні оборонних відомств РФ і країн СНД. Творцем іншого «літаючого танка» - першого у світі реактивного літака з вертикальним зльотом став Арам Назарович Рафаелян.

*******

Серед відважних захисників Брестської фортеці налічувалося кілька десятків вірмен, які до останнього билися з ворогом і впали в боях. Серед них Тавадов Багдасяран, Сос Нуріджонян, Шмавон Давтян, Гарегін Хачатрян та ін. Тисячі вірменських бійців захищали Москву, Ленінград, Сталінград. На окупованих територіях були створені партизанські з'єднання, в яких брали участь вірмени. На Україні діяв загін «Перемога» Сергія Арутюняна. У складі партизанської групи генерала Наумова бився загін ім. Мікояна під командуванням Армаіс Овсепяна. Членами легендарної «Молодої гвардії» були Жора Арутюнянц і Майя Пехліванова. Вірмени брали участь і в партизанському русі Європи. Радянський вірменський партизанський полк на чолі з полковником Олександром Казаряном діяв у Франції. Разом з італійськими партизанами бився національний герой, володар вищої італійської нагороди, вірменин Даштоян.

******

Велику допомогу діючій армії, фронту, зокрема танкістам, надали віруючі вірмени діаспори на чолі з Католикосом Геворгом VI Чорекчяном. Шляхом пожертвувань були зібрані значні матеріальні засоби, побудовані і передані нашій армії танковие колони «Давид Сасунський» і «Ованес Баграмян». Більше 30 тисяч вірменів билися в арміях союзників. Начальником тилу американської армії в роки війни був син врятувалися від турецького геноциду вірмен-емігрантів генерал Джордж (Геворг) Мартікян. Національний герой Франції поет і антифашист Мисак Манушян (Народився в 1906 році в Західній Вірменії, в селі Агияман) - один з творців Опору французьких патріотів. Мисак Манушян посмертно удостоєний ордена «Почесного легіону», його ім'ям, як і ім'ям «групи Манушяна» названі школи, вулиці і площі в Парижі, Валансі, Марселі та в Єревані. Десятки тисяч синів вірменського народу брали участь у звільненні від гітлерівського ярма Польщі, Чехословаччини, Румунії, Болгарії, Угорщини, Югославії, Австрії. Тут полягли смертю хоробрих Хачик Акопджанян, колишній голова Верховної Ради Вірменської РСР.

****

Важко переоцінити внесок у справу перемоги розвідників-нелегалів. Вірменські розвідники завжди були на особливому рахунку. Подружжя Касабяни (Учасники підпільної боротьби проти фашизму в Болгарії), Герасим Баласанов (Резидент зовнішньої розвідки в Токіо і Північній Кореї, 1944-45), Михайло Алавердов (Резидент в Кабулі, 1941-44), Маріус Юзбашян (Заступник командира діють в тилу противника партизанських загонів, 1944-45), Гурген Агаян (після війни нагороджений медаллю «За оборону Кавказу»). Випробування першої радянської атомної бомби на Семипалатинському полігоні стало повною несподіванкою для США та Англії. Директор ЦРУ, який стверджував про неможливість створення Радами атомної бомби раніше 1953, позбувся посади. Автором агентурної операції «Енормоз», що дозволила СРСР в короткі терміни створити власну ядерну зброю, був генерал-майор Гайк Овакимян - Керівник радянської резидентури в Нью-Йорку з 1933 року. Гоар і Геворг Варданян з останнього відрядження повернулися в 1986 році, їх імена розсекретили лише в 2000-му. Дивовижна історія цієї сімейної пари починалася в роки Другої світової, в Тегерані, де вони з 1940 року і до кінця війни працювали з керівником радянської резидентури легендарним розвідником Іваном Агаянц, «людиною, переграв Отто Скорцені». Під час Тегеранської конференції 1943 одна з найбільш секретних операцій Третього рейху - замах на лідерів «великої трійки» - Сталіна, Рузвельта і Черчілля була зірвана групою юнаків, якими керував 19-річний Геворг Варданян.