Сибір: завойована або приєднана?
Входження сибірських народів до складу Російської держави завершилося в основному протягом одного ХVII сторіччя. Воно носило складний характер і визначалося безліччю факторів, серед яких сила зброї була не єдиним і далеко не завжди головним.
Чимало племен та пологів прийняли російське підданство добровільно. Деякі з них просто боялися государевих ратних людей. Інші сподівалися з російської допомогою зломити сусідів-суперників. Треті розраховували на захист від руйнівних ворожих набігів (що було особливо характерно для сибірської лісостепу).
Нарешті, деякі родоплемінні групи потрапили в число підданих російського государя просто в силу того, що виявлялися оточеними з усіх боків російськими поселеннями.
Також важливу роль у приєднанні Сибіру зіграв релігійний фактор, так як протягом багатьох століть у народів Сибіру існував чіткий образ божественного Білого царя - Кагана, під захистом якого тільки й можуть жити люди.
Траплялося також, що навіть одні лише вигоди прямої торгівлі з росіянами штовхали сибірські народи до переходу під государеву руку.
Більшу частину Сибіру малочисельні російські загони пройшли, не зустрівши серйозного опору, і, таким чином, приєднали до Росії величезні території в основному мирним шляхом. Це обставина стала однією з основних причин надзвичайно швидкого просування землепроходців від Уралу до Тихого океану. Воно пояснювалося, насамперед, вкрай слабкою заселеністю Сибіру. Дні, тижні і місяці служиві і промислові люди могли не зустріти на своєму шляху жодної людини, а зустрілися далеко не завжди прагнули до активної протидії і далеко не завжди були здатні надати його. Більше того, корінні мешканці краю нерідко добровільно постачали російським загонам провідників на нові землі. Бувало й так, що окремі групи «іноземців» приєднувалися до загонів служивих людей, які використовували в своїх цілях міжплемінні чвари.
Все це, однак, не було єдиною причиною нечувано швидких темпів просування. Як би, зокрема, ні розпорошено і нечисленне було корінне населення Сибіру, російських переселенців тоді було ще менше. Часом російська колонізація немов «захлиналася» від невідповідності розмірів відкриваються територій чисельності службових та промислових людей. Швидке досягнення російськими найвіддаленіших куточків Північної Азії пояснюється також і самою метою походів, спрямованих, насамперед, на пошук соболиних місць. Високоефективні способи хутрового промислу приводили до швидкого винищення дорогоцінного звірка, що весь час штовхало людей на пошуки нових земель.
Швидкості просування на схід сприяла, нарешті, і розгалужена річкова мережа Сибіру: від Уралу до Тихого океану можна було перебиратися по волокам з одного річкового басейну в інший. Сибірські річки і волоки прискорювали і переміщення по гігантським просторам Північної Азії, і приєднання її до Російської держави.
Термін «завоювання» не розкриває всіх сторін і всієї складності процесу приєднання сибірських народів. В даний час учені вважають за краще говорити про «приєднання» Сибіру, так як цей термін включає в себе і пряме завоювання, і добровільне входження.
