Що ми не знали про землетрус 1948 року в Ашхабаді?
В ніч з 5 на 6 жовтня 1948 землетрус буквально стер з лиця землі столицю Туркменії Ашхабад і безліч навколишніх селищ. За наслідками - це одне з найбільших на території СРСР стихійне лихо. Такі руйнування місту могли б заподіяти п'ятсот бомбардувальників, цілодобово бомблять Ашхабад протягом півроку.
Правда про землетрус і його наслідки ховалася десятиліттями. Був засекречений і фільм, знятий кінодокументалістом Романом Карменом. Його досі показують тільки вузькому колу фахівців. До цього дня точно не визначено кількість жертв. Одні називають 100 тисяч чоловік, інші говорять про 60-70 тисяч загиблих. Однак ще живі очевидці землетрусу, родичі загиблих і жорстоко постраждалих мешканців Ашхабада.
При силі землетрусу в 9 балів будинки були повністю зруйновані і поховали під уламками три чверті населення міста.
У східній частині Ашхабада сила землетрусу була вищою, ніж у західній. Руйнування були величезними: пізніше стало відомо, що місто втратило 98% (!) Житлового фонду. Особливо постраждали житлові саманні будинки. Багато вулиць були буквально суцільно вкриті пухким шаром жовтуватою пилу від зруйнованих саманових будівель. Мешканці багатьох цих будинків загинули всі.
На західному краю міста на схилах передгірних пагорбів у районі колишнього туркменського кладовища екскаватори вирили глибокі довгі траншеї, в них - то і вивантажували привезені на вантажівках розклалися останки людей. В умовах південного теплого клімату можна було побоюватися епідемій, але, на щастя, їх не трапилося.
До моменту катастрофи нового будівництва в Ашхабаді велося мало. Багато хто вважає, що велика кількість старих і саманових будівель стало причиною величезних людських жертв. Проте відзначимо: далеко не всі нові будівлі, побудовані, здавалося б, з урахуванням сейсмічної активності району, витримали удар стихії.
Розвалилося нову будівлю управління міліції на головній вулиці Свободи. Сильно постраждало багатоповерховий будинок залізничного вокзалу. Під його уламками в підвальних приміщеннях виявилися живцем похованими люди. Зате, ніби в насмішку, зберігся недоторканим будиночок громадського туалету поруч з філією Академії наук. Він був абсолютно круглої форми, що, мабуть, і врятувало його від руйнування.
Після землетрусу життя в місті не зупинилася. Люди пристосовувалися. Влаштовувалися жити під відкритим небом поруч з руїнами своїх будинків. Їжу готували на мангалі - маленьких печах, топівшіхся чурочкі. Жителі намагалися врятувати з руїн потрібні для життя речі: одяг, постелі, начиння, меблі. Це іноді призводило до трагедій. Основне землетрус супроводжувався повторними поштовхами, і часто при цих поштовхах завалювало порпаються в руїнах людей.
Рятувальні та відновлювальні роботи але наказом Сталіна очолив командувач Туркестанським військовим округом генерал армії, Герой Радянського Союзу Іван Юхимович Петров. Через дві доби після землетрусу генерал пережив особисту трагедію. 7 жовтня від кулі мерзотника-мародера загинув його син - бойовий підполковник - фронтовик Юрій Петров. Йому було всього 24 роки. Боротьба з мародерами, бандитами і раптом ожившими басмачами, вбивали офіцерів, забирала багато сил у командування.
Найчастіше викопувати і виносити з руїн тіла загиблих було нікому. Повсюдно серед руїн виднілися роздулися мертві тіла майже голих людей криваво-багряного кольору.
Прибиранням трупів надалі займалися військові загони, одягнені в протівоіпрітние прогумовані костюми і протигази.
Через теплу погоду десятки тисяч трупів під руїнами стали розкладатися. Найважчий сморід сковував волю людей, і робота йшла повільніше, ніж хотілося б. Сергій Тихонович придумав прив'язувати під ніс марлеві мішечки з ванільним порошком. Це допомагало, але відкопувати кожен день сотнями смердючі трупи - все одно заняття не для слабкодухих. Працювали день і ніч, як на війні, в умовах браку одягу, наметів, медикаментів, продовольства. До нового року худо-бідно життя вдалося нормалізувати, але місто майже обезлюднів.
Заново відбудовувати Ашхабад, що в перекладі з перської означає «місто кохання», почали по спішно складеним планом вже в 1949 році.
