Чи можна пересунути будівлю на нове місце без розборки?
Здавалося б, що за дурне питання? Біля будівлі адже є фундамент, воно міцно стоїть на ньому. Та й взагалі, це ж не розбірний дитячий конструктор! Тим більше що будували і будують на століття.
Але в житті бувають ситуації, коли будівлю потрібно пересунути на лічені метри. А розібрати і зібрати заново - рівноцінно нового будівництва за часом. Та й що таке розбирання-збірка? Це ж руйнування з подальшою спробою відновлення! Дорого, сильно затратно по часу і малоефективно в частині збереження пристарілих матеріалів. Тому в усі часи, якщо потрібно звільнити місце під щось більш важливе, ніж саме стоїть на ньому будівлю, застосовували вибухівку. Швидко, дуже дешево і доступно.
Наприклад, будувалася залізниця і в якомусь місці вона впиралася в будівлю. Його просто зносили, а мешканцям видавали грошову компенсацію. Таких випадків в історії дуже багато. Але є й випадки, коли будівля цілком «переїжджало» на нове місце.
Перше документальне свідчення про переміщення будівлі на інше місце ставиться до 1455. Саме тоді італійський архітектор, інженер Аристотель Фіораванті пересунув за кілька днів на 13 метрів дзвіницю церкви в Болоньї. Висота дзвіниці була 24 метри. Пересувка її звільнила місце під будівництво нової міської адміністрації.
У Росії перше документальне свідчення про пересування будівлі відноситься до 1812 році, коли кріпак механік-самоучка Дмитро Петров разом з виділеними йому в допомогу працівниками пересунув в Моршанске на нове місце дерев'яну церкву на 42 аршини (1 аршин = 71,12 сантиметра).
Є документальне підтвердження того, що в Німеччині в 1900 році пересунули будівлю на інше місце за допомогою двох паровозів, попередньо піднявши будівлю на прокладені рейки.
Взагалі треба відмітити, що пересуває будівель - справа дуже складна, потребує точних розрахунків, чималих матеріальних і фінансових коштів. Але все окупається.
За часів СРСР найбільший обсяг робіт з пересувці будівель виконаний в Москві. Пов'язано це було з генеральною реконструкцією столиці. В основному з необхідністю розширення проїжджої частини вулиць, випрямленням тих ділянок, де незручними виявилися об'їзди для транспорту. План реконструкції був затверджений в 1934 році. Роботу передбачалося почати в 1938 році. Правда, певний досвід по пересувці багатоповерхових будинків в Москві вже був.
У 1937 році в столиці поблизу будувався нового Краснохолмского моста з'явилася проблема - став заважати п'ятиповерховий будинок по вулиці Садовничиській. Його «розпиляли» по висоті відбійними молотками. Потім за допомогою 1200 ковзанок «відпиляну» частину пересунули вглиб двору і там розгорнули на 30 градусів. (Про це писала газета «Правда» у номері від 11 червня 1937 року).
До Великої Вітчизняної війни в Москві працівники спеціально створеного тресту пересунули 22 цегляних будівлі. Здебільшого на вулиці Горького (нині їй повернули історичну назву - Тверська). У загальній же складності (з урахуванням післявоєнного періоду) пересунуті були понад 30 великих будівель.
Пересування невеликих будинків проводилися не тільки в Москві. Про них, на жаль, не збереглися документи в музеях. Але в народній пам'яті відомий достовірний випадок, коли одночасно пересувалися відразу кілька сільських будинків. Зокрема, в Урюпінська районі Волгоградської області в період скорочень неперспективних населених пунктів з хутора Качкарінского були пересунуті в станицю Тепікінскую (а це відстань у кілька кілометрів!) За допомогою дерев'яних ковзанок і гусеничних тракторів ДТ-54 з тросами більше десяти будинків. На місці колишнього хутора тепер ледве помітні розвалені з часом кам'яні фундаменти.
Всього ж у світі різними способами (скажімо, із застосуванням гідравлічних підйомників), навіть за приблизними підрахунками, за два останніх століття пересунуті без будь-якої розбирання більше сотні будівель. Останній випадок пересування великого об'єкту відноситься до 1979 році, коли для «Известий» в Москві побудували нову будівлю, а колишнє (будинок книговидавця Ситіна) пересунули на 30 метрів до площі Маяковського.
