Махмуд Мухтар: чому його називають скульптором, пробудили сфінкса?
Всім відомо, що в Єгипті багато сфінксів. Є вони і в Санкт-Петербурзі. Але є в Єгипті ще один сфінкс, що з'явився на світ всього 80 років тому. І на відміну від стародавніх, автора цього сфінкса єгиптяни знають.
У Каїрі, на площі перед Національним університетом, споруджений чудовий гранітний пам'ятник. Він називається «пробудження Єгипту». На масивному постаменті гордо і впевнено піднімаються дві фігури - сфінкса і жінки. Але це не традиційний сфінкс, лежить біля входу в древній храм серед пісків спекотної пустелі і добре знайомий по фотографіях.
Напружуючись могутнім тілом, фантастична тварина із зусиллям встає на передні лапи. Варта поруч з ним єгипетська селянка, одягнена в довгу і вільний одяг, знімає з обличчя чадру. Її велична постать, монументальна за характером виконання, підкреслює руху сфінкса, його грізну і неприборкану силу. Скульптурна група утворює силует, який з граничною пластичної ясністю стверджує себе в просторі площі, величаво хизуючись на тлі синього неба.
«Він розбудив наше мистецтво після тисячолітнього сну, підібравши різець, що випав з рук останнього скульптора фараона». Так кажуть єгиптяни про видатного співвітчизника Махмуд Мухтар (1891-1934) - автора пам'ятника, основоположника сучасної арабської пластики, воскресивши кращі традиції мистецтва давнини. Ім'я скульптора невіддільне від художньої культури Єгипту, всього арабського Сходу ХХ століття. Його творчість мала великий вплив на нове єгипетське мистецтво, зумовивши нові явища у творчості майстрів Іраку, Лівану, Сирії, інших арабських країн. Твори Мухтара не можна гідно оцінити поза сучасного мистецтва Єгипту.
Виникнувши на початку ХХ століття, воно розвивалося в руслі визвольного руху проти англійського панування. І як результат - широкий інтерес єгипетської громадськості до національного художньої спадщини. Вивчаючи європейських майстрів, перші великі художники в країні - скульптор Махмуд Мухтар, живописці Мохаммед Нагі, Махмуд Саїд, Рагеб Айяд - прагнули до правдивого зображення життя народу. Їх творчості притаманна демократична спрямованість, прагнення вивчити все краще у вітчизняному та зарубіжному мистецтві. Так складалася і художня індивідуальність Мухтара. Він зумів вирішити одну з найскладніших завдань - з'єднати тисячолітні традиції єгипетської пластики з образами свого часу.
Мухтар навчався в каїрській Школі витончених мистецтв, з 1911 року жив у Парижі, удосконалюючи майстерність під керівництвом прославленого Родена. Допитливо вивчаючи пластичну манеру великого майстра і активно беручи участь у виставках, Мухтар не став наслідувати поширеним у ті роки в Парижі новітніх течій. Перебуваючи за кордоном, він завжди при цьому пам'ятав про традиції національної скульптури. Саме в Парижі у нього виник задум скульптурної групи «Пробудження Єгипту», завершеної в матеріалі Каїрі в 1928 році, - справжнього пам'ятника відродження єгипетської нації.
Найбільш значні твори Мухтара виконані на батьківщині в кінці 1920-х - початку 1930-х років. У їх числі - портрети сучасників («Саад Заглул», бронза), поетичні образи народного фольклору («Наречена Нілу», мармур), композиції романтичного змісту («Ісіда», ізвестняк- живі жанрові сцени («Відпочинок», діорит). Але найповніше талант художника розкрився в роботі над образами селян-фелахів, міських ремісників, кочівників-бедуїнів. Мухтар відмовився від поверхневого побутовізму, загостривши увагу на передачі типових рис. Смог втілити в пластиці риси національного характеру - почуття власної гідності, значне гордий спокій.
Мухтар завжди залишався вірним життєвій правді - будь то композиція, підкреслено виразна («Сліпі жебраки», бронза) або поетична («Дружина шейха», бронза). Однаково чужий нагнітанню драматизму сентиментальності, він прагне показати в героях життєлюбність, завзятість, волю, наївну чистоту і свіжість душі - риси, з яких складається достовірний образ його сучасника. Саме так сприймаються скульптурний портрет «Шейх племені», майстерно виконані в бронзі «Дівчина» і «Єгиптянка».
Загостреним чуттям скульптора, вихованого на найбагатших традиціях стародавньої єгипетської пластики, Мухтар збагнув можливості матеріалу. Воліючи бронзу і мармур, він чудово вивчив вапняк, різні види граніту, базальт, діорит та інші традиційні для скульптури матеріали.
Твори Махмуда Мухтара справили великий вплив на подальший розвиток арабської пластики і, насамперед, на творчість скульпторів Єгипту.
