Серед долини рівної. Як пісня про Південну Африку стала «російської народної»?
Не була в Південній Африці і не знаю, наскільки рівні там долини. Але кожна долина там рівна ...
Трансвааль, Трансвааль, країна моя!
Ти вся гориш у вогні!
Одна з найзнаменитіших пісень 20 століття. Одночасно селянська, міська-вулична, солдатська, партизанська, емігрантська. Тема простенька - Південна Африка, англо-бурська війна. Дуже актуальна тема - особливо для російських селян.
Однак не все так просто. Виспівували адже пісню всюди, мало розуміючи, що таке цей самий Трансвааль, де він знаходиться, і яке діло всім присутнім до палаючої у вогні країни на іншому кінці земної кулі. Від ресторанів і шарманок на вулицях до арештантських бараків - співали всі.
Трансвааль, Трансвааль - країна моя! ..
Яким вона шляхом
Прийшла в смоленські краю,
Увійшла в селянський будинок? ..
Я навіть знав тоді ледь ль -
У свої дванадцять років, -
Де ця сама Трансвааль
І є вона чи ні ...
(М. Ісаковський. «Пісня про Батьківщину» - 1948 рік).
Автор слів «Катюші» М. Ісаковський згадував: «Ця пісня була дуже широко поширена в селі, ймовірно, році в 1911 ... Влітку в ясний сонячний день йдеш, бувало, по полю і, забувши про все на світі, співаєш що є сили: Трансвааль, Трансвааль, країна моя, Ти вся гориш у вогні». Про цю пісню згадували і Лев Кассиль, і Михайло Слонімський.
Як же так вийшло, що в селах виспівували що є сили пісню про події в країні, про існування якої ніхто не знав?
Трансвааль
Перелом століть - з 19-го на 20-й. У Російській імперії був мир, правда, внутрішньо не спокійний. До російсько-японської війни залишалося ще кілька років. І тут - англо-бурська війна. Згадаймо, що це за війна (1899-1902 роки). Колонія бурів (нащадків голландців, а також німців, французів) жила в Південній Африці з середини 17 століття. У 19 столітті прийшли англійці, а скоро на територіях, куди пішли бури, знайшли алмази і золото. Бури не хотіли допускати англійців до розробок знайдених родовищ. Це і стало приводом до кількох англо-бурської війни. І, природно, там завжди жили африканські племена. Так що проблема була складна.
Шансів у Помаранчевого вільної держави бурів і бурської республіки Трансвааль по сусідству з річкою Лімпопо не було. Всі території стали англійськими колоніями. Тисячі бурів-чоловіків впали в боях, кілька десятків тисяч жінок і дітей загинули в англійських концентраційних таборах.
Саме за розповіді про цю війну (з точки зору Великобританії, звичайно) був зведений у лицарське звання всім відомий Артур Конан-Дойль. У полон до бурів потрапив і молодий Уїнстон Черчілль. З полону одному з найзнаменитіших світових політиків вдалося втекти - це і стало початком його грандіозної політичної кар'єри. Про ті події багато хто міг прочитати в дитинстві, в книзі Луї Буссінара «Капітан Зірви-голова».
У цій далекій у всіх відносинах війні брали участь і добровольці з Росії. На боці бурів, зрозуміло. Скільки точно їх було - невідомо, але багато імен вдалося відновити (Ф. Гучков, генерал Е. Максимов, Н. Багратіон-Мухранскій, навіть побував в англійському полоні на знаменитому острові святої Олени, та інші).
Йшли також кораблі з тим, що зараз називається гуманітарною допомогою - санітарні кораблі. Серце тутешнього людини найчастіше на стороні тих, хто програв, тих, кому важко.
Суворі і похмурі ...
З гвинтівками 6ури.
(Анна Ахматова)
Світ відгукнувся на цю війну, відгукнулася і Росія. Від народних балаганних вистав до віршів і пісень. Одна з них стала надзвичайно популярною.
Слова до «палаючого Трансваалю» належать відомій поетесі, на чиї вірші писали романси найбільші композитори (С. Рахманінов, Глієр). Звали її Глафіра Галина, але це творчий псевдонім. Ейнерлінг Глафіра Адольфівна (Уроджена Мамошіна, по другому чоловікові - Гусєва-Оренбурзька) народилася в 1873 році. Працювала телеграфісткою, перекладала, писала казки та вірші. Написала кілька крамольних віршів, за що була вислана зі столиці. Деталі її життя практично невідомі. Роком смерті вказується 1942 (блокадний Ленінград). Але є й інші версії - про еміграцію і смерті на чужині. Більш-менш відомий тільки рік смерті.
Вірш Галиною «Бур та його сини» стало основою знаменитої пісні. Правда, в ньому немає перших головних рядків, саме вони - цілком народна творчість. Ось шматочок оригінального вірша:
Так, час настав, тяжку годину
Для батьківщини моєї ...
Моліться, жінки, за нас,
За наших синів! ..
Мої готові все в похід -
Їх десять у мене! ..
Попрощався старший син з дружиною -
Поплакав з ним і я ...
А молодший син ... Тринадцять років
Виповнилося йому.
Вирішив я твердо: «Ні і ні -
Хлопчиська я не візьму! .. ».
Далі зрозуміло, що і хлопчисько пішов з батьком і дев'ятьма старшими братами. Ця основа залишилася і далі. Завдяки вставкам невідомих людей з'явилося вже цілком народне:
Трансвааль, Трансвааль, країна моя,
Гориш ти вся у вогні!
Під деревом розлогим
Задумливий бур сидів.
- Про що задумався, чолов'яга,
Про що бідкаєшся, сивина?
- Горюю я за батьківщиною,
І шкода мені рідний край.
Вдумливий чолов'яга-бур під розлогим деревом - це вже не просто тутешній переспів. Це переспів (смисловий і мелодійний) іншої пісні - «Серед долини рівної». Слова всюди трохи розрізняються, навіть у Юрія Нікуліна приводяться варіанти були неоднакові (передача «В нашу гавань заходили кораблі»). А ось мелодія - практично залишилася незмінною.
Серед долини рівної
Ця пісня не менш відома.
Серед долини рівної,
На гладкій висоті,
Цвіте, росте високий дуб
В могутньої красі.
Високий дуб, розлогий,
Один у всіх в очах;
Один, один, бедняжечка,
Як рекрут на годиннику!
Слова до цієї сумної і величної пісні написав поет, перекладач і професор Московського університету Олексій Федорович Мерзляков (1778, Пермська губернія, 1830, Москва). Він відомий багатьма своїми піснями («Ах, дівчина-красуня», «Чорнобровий, чорноокий»). А ось з приводу авторства музики - нічого толком не відомо, наводяться різні прізвища, і можна говорити тільки про версії (Д. Кашин, О. Козловський, С. Давидов).
Є в пісні і любов нещаслива, і більш глибокі мотиви:
Ні роду нема, ні племені
У чужій мені стороні;
Чи не лащиться люб'язна
Подруженько до мене!
Не бідкається від радості
Старий, дивлячись на нас;
Не в'ється кругом малюточка,
Тіхохонько пустуючи!
Візьміть же все золото,
Всі почесті назад;
Мені батьківщину, мені милу,
Мені милою дайте погляд!
Одна з найзнаменитіших пісень, що стала практично народною (хоча автори у неї є), стала основою для мелодії та деяких образів «Трансвааля». Фактично на одну мелодію є дві пісні: про рівній долині і «Трансвааль».
І знову Трансвааль
«Трансвааль» стала однією з улюблених пісень Першої світової війни. Планомірно перейшла в революцію. «Вона воскресла в роки революції і потрапила в вірші Маяковського»(В. Шкловський). Пісня побувала на Громадянській війні - причому, з обох сторін. Сибір і Далекий Схід взяли пісню як свою, про що збереглося безліч свідчень. Розспівувала її та еміграція за кордоном: від Китаю до Парижа. Наспівували пісню у Велику Вітчизняну.
Згадують її і зараз. Чому - зрозуміло. Образ палаючої, потрапила в біду країни був і залишається близький усім тут живуть. Тому і пісня ще жива.
І пісню згадую я,
Що в дитинстві співали мені:
«Трансвааль, Трансвааль, країна моя,
Ти вся гориш у вогні ... »
(А. Городницький)
14 лютого 2004 в Москві обрушився спортивно-розважальний комплекс «Трансвааль-парк», загинули люди. Але це все ж інша історія. А закінчити хочеться повторенням рядків віршів Ісаковського:
...Де ця сама Трансвааль,
І є вона чи ні ...
