Чи були оунівці посібниками фашизму? Дружини і легіони українських націоналістів.
Українські націоналісти почали співпрацювати з німецькими спецслужбами з початку 30-х років. Німецький відділ Української Військової Організації під керівництвом Ріхарда Ярого встановив контакти з главою СА Ернстом Ремом і самим Адольфом Гітлером. При цьому Ярий переслідував мету створення і навчання воєнізованих підрозділів з числа українських емігрантів. У 1933 р між ним і Ремом було досягнуто згоди, згідно з яким молодим бойовикам УВО-ОУН надавалися можливості для військового навчання на базах СА в Німеччині.
Тренувальні центри для українських емігрантів на озері Хімзее і в Квенцгуте для підготовки п'ятої колони на випадок початку бойових дій проти Польщі та СРСР були створені в 1938 році.
250 українських добровольців проходили спецпідготовку в навчально-тренувальному таборі під Дахштайн в 1939 році.
Напередодні військових дій Абвер приступив до озброєння груп ОУН на радянській території, переправляючи їм зброю через кордон.
Одним з перших українських формувань Абвера був так званий Легіон полковника Романа Сушка, в німецьких документах він значився як Bergbauernhilfe (ВВН). Це був добре озброєний загін членів ОУН (А. Мельника), чисельністю в 200 осіб. Загін формувався в Німеччині для ведення диверсійно-розвідувальної діяльності в тилу польської армії в перші дні нападу Німеччини на Польщу. Новобранцями стали українці з Організації Національної Оборони Карпатської Січі, які встигли понюхати пороху в боротьбі за незалежність цього ніким не визнаної держави. Особовий склад пройшов гірськострілецьку і десантну підготовку в Альпах. У курс навчання також входили топографія, конспірація, диверсійна і стройова підготовка. Штаб-квартира легіону розташовувалася в Бреслау, а навчальний центр у Зауберсдорфі. Легіонери були одягнені в стандартну уніформу Вермахту, але без знаків розрізнення, озброєні автоматами і мали свій підрозділ мотоциклістів.
У бій з польськими частинами німецьке командування вирішило легіон не вводити. Легіон був відведений з передової і 1 вересня 1939 наказом майора фон Деммеля (начальник штабу ACT Краків) було переформовано в Індустріальну охорону (Werkschutz) - формування, несшее в Польщі охоронну службу промислових об'єктів.
Найпідготовленіші й віддані ОУН легіонери увійшли потім до складу Дунів Роланд і Нахтігаль. У Веркшутце українська молодь проходила військову підготовку і розглядалася керівництвом ОУН (Мельника) як основа для розгортання в майбутньому національних військових підрозділів. Є відомості, що легіон все ж був використаний на польському фронті і провів захоплення м.Самбір.
У березні 1940 р керівництво ОУН, за наказом Абвера, відправляє диверсійні групи до Львова і Волинь для організації саботажу і акцій громадянської непокори, більшу частину з яких нейтралізує НКВД.
Перед нападом на СРСР в Німеччині почалося створення Дружин Українських Націоналістів: Роланд (Rolland) і Нахтігаль (Nachtigal - Соловей).
Набір рекрутів виробляла ОУН С. Бандери. Перший батальйон отримав кодове найменування «Організація Роланд», другий батальйон іменувався «спецпідрозділ Нахтігаль», т. К. Розташовував своїм хором.
Роланд був створений в березні 1941 р Віденським бюро ОУН під контролем полковника Р. Ярого, за яким стояв ACT Відень. Українським командиром батальйону був призначений Євген Побігущий - колишній офіцер польської армії, німецькою командиром був призначений капітан Новак. Підготовка частини особового складу проходила в Австрії поблизу Відня. Підготовку роландовцев вели офіцери Абверу з ACT Відень. Перед нападом Роланд прибув з Відня до Румунії, де був включений до складу 11-ї німецької армії.
27 червня батальйоном був отриманий наказ про підтримку німецьких військ у бойових операціях на річці Прут. В цей же час до нього приєднався полковник Ярий зі своїм штабом українських пропагандистів. 2 липня цей штаб був розпущений за указом ОКВ, багато його службовці влилися до складу батальйону. Ярий відбув до Львова.
26 липня Роланд перейшов під командування 54-го Армійського корпусу і брав участь у прочісуванні території та охорони доріг біля річки Дністер. До цього часу Роланд налічував 9 офіцерів і 260 солдатів - 4 роти по 50-65 чоловік. Батальйон передбачалося поповнити 150 добровольцями-українцями з «звільнених» територій. Озброєння становили 6 легких кулеметів чеського виробництва і радянські гвинтівки-трилінійки. 29 липня Роланд діяв в районі Кишинів-Вадул-Вода, після чого здійснив перехід до лінії залізниці Проскурів-Одеса. У цей час штаб 11-ї Армії отримав телеграму з вищестоящих інстанцій: «Після консультацій з рейхсміністром окупованих територій Сходу, Організацію Роланд потрібно виключити з участі в поході з політичних причин».
Роланд прибув 26 серпня 1941 в Фокшани, де був оточений кулеметами і обеззброєний. Особовий склад був перекинутий у м Майерлінг поблизу Відня. 16 вересня Гестапо арештувало Р. Ярого, капітанів Барабаша та Л. Ортинського, ще двох офіцерів Роланда.
ДУН Нахтігаль проходив підготовку в з'єднанні Бранденбург-800 і на полігоні в Нойгаммера. Набір в батальйон (350 чол.) Виробляло краківське бюро ОУН під контролем ACT Краків.
18 червня батальйон був перекинутий до кордону. Формально командував ним Роман Шухевич, німецьким керівником був командир 1-го батальйону з'єднання Бранденбург-800. В ніч з 22 на 23 червня батальйон перейшов кордон поблизу Перемишля і, не вступаючи в бій з частинами РСЧА, рухався у напрямку до Львова. У складі 17-ї армії він з 29 червня брав участь у боях на львівському напрямку.
У Львові з першого дня війни активізувалася німецька п'ята колона, яку склали оунівські підпільники і абверівські диверсанти. Агентура протистояла радянським військам і частинам НКВД, захоплювала стратегічні об'єкти, виробляла розправи.
30 червня Соловей вступив разом з 1-м батальйоном з'єднання Бранденбург-800 у Львів. До того часу в місті закінчилися основні бої між місцевими оунівцями і відступаючими радянськими частинами.
Батальйон Нахтігаль залишив Львів 7 липня і незабаром прибув до Проскурова, де був приєднаний до альпійської охоронної дивізії. Разом з нею він брав участь у боях в районі Браїлова.
13 серпня 1941 в Нахтігаль надійшов наказ про виїзд в Нойгаммера. Після прибуття Соловей був оточений кулеметами і роззброєний. Приводом до цього стали арешти у Львові німецькими спецслужбами глав ОУН С. Бандери та Я. Стецько за наказом А. Гітлера, який вимагав «привести в порядок цю банду». За іншою інформацією, батальйон був ліквідований через зростаючий серед його військовослужбовців невдоволення німецької окупаційної політикою на Україні.
Після ліквідації Дунів були проведені масові арешти членів ОУН, а що залишилися на волі військовослужбовці були перевезені у Франкфурт-на-Одері, де з них був сформований 201-й український шуцманшафтбатальон (курінь імені Є. Коновальця).
Вождь українських націоналістів С. Бандера писав: «Кінець Дунів був таким: в революційні ряди повернувся Роман Шухевич з чималим числом старшин, підстаршин і стрільців Дунів, що пройшли не тільки гарне військове навчання, а й добули тверду впевненість і військові знання. Головне, що вони принесли з собою, - це пізнання організації, стратегії і тактики партизанської боротьби, випробуваної більшовиками у Другій світовій війні, і німецької методики ліквідації партизанських загонів. Ці знання дуже знадобилися при створенні УПА і розгортанні її боротьби ... »
Коментарі як кажуть зайві. Залишається тільки одне питання до української влади - як можна вважати героями України ватажків ОУН, а їх підручних прирівнювати до ветеранів Великої Вітчизняної війни-скільки можна йти на поводу у галицьких неонацистів і їхніх прихильників іменують себе націонал-патріотами, отруйних своєю пропагандою душі молодого покоління українців - вдовблюючи їм в голови, що вони повинні підтримувати галицькі цінності, їх поняття про історію, культуру, а адже для більшості українського народу це неприйнятно. Кажуть Україна була колонією Росії, це - брехня, навіть в Російській Імперії генералів і міністрів, українців за національністю, було більше ніж грамотних галичан в Австро-Угорщині. Становище українців і росіян у Російській імперії, було абсолютно однаковим - яка ж це колонія, африканських чи індійських вождів з англійським дворянством в правах не порівнювати, а вже тим більше міністрами і генералами не робили. Зате тепер Україна стає колонією забитої провінції Австро-Угорщини - Галичини.
