Газета, журнал, магазин - що між ними спільного?
З 1539 у Венеції мала ходіння дрібна срібна монета, на якій спочатку зображали сороку. По-італійськи цей птах називається «la gazza» («Гаццо»), монетку ж по зображеної на ній пташці прозвали «гадзетой» (la gazzetta).
Гадзета була грошиками некрупною. Заможний венеціанець охоче віддавав її за паперовий листок з останніми новинами, який тому теж стали називати «гадзетой», або «Газетою». Венеціанські газети були спершу рукописними, а після винаходу друкарства їх почали друкувати.
Історія газет почалася з листування між купцями і їх контрагентами. У листах, які присилаються до Венеції зі всього світу, повідомлялося не тільки про успішні або неуспішні угодах. Тут були також новини про різні події, які могли б так чи інакше вплинути на ведення справ. В першу чергу повідомлялися, звичайно, новини політичні. Але купецька листування містила чимало іншої корисної, цікавої та й просто забавною інформації. Звичайно, конфіденційні відомості ніхто не вибовкував. Однак про вдачі в гаремі турецького султана або ж про віддалені країнах в спекотній Африці чому б не поговорити в пристойному суспільстві? Відомості з купецьких листів, які називали аввізі (по-італійськи «avviso» - «свідчення очевидця»), проникали в широку венеціанську публіку і активно обговорювалися на площах і в благородних зборах. Досить скоро знайшлися підприємливі люди, які збирали і розмножуються відомості з аввізі, а після недорого продавали їх у місцях скупчення публіки. За одну гадзету.
Венеціанські капітани плавали по всьому Середземному морю, венеціанські переписувачі новин працювали швидко. Досить скоро Венеція стала не тільки монопольним продавцем східних прянощів і розкішних дзеркал, але також і європейським постачальником новин. Багато монархи про події в світі, бувало, дізнавалися немає від своїх послів, а з венеціанських газет.
Крім заморських новин, газети повідомляли і новини місцеві. В газетах поміщалися памфлети і пасквілі, стрясали місто набагато сильніше, ніж стрясало недальніх Сицилію виверження вулкана Етна. Воістину, газета виявилася не лише колективним інформатором, але також і колективним організатором.
Прогрес не знає меж. Газети почали виходити по всій Європі, а слово «газета» без перекладу потрапило в усі європейські мови. У 1631 лейб-медик французького короля Теофраст Ренодо (Th # 233-ophraste Renaudot) (1586-1653) почав видавати в Парижі щотижневу зведення новин, яку назвав "La Gazette". Фактично це була перша французька загальнонаціональна газета, за що французи досі і шанують пам'ять Ренодо. Куратором газети був кардинал Рішельє, а газету читав сам король. Завдяки своєму статусу офіційної газети французького уряду, "La Gazette" порівняно благополучно дожила до 19-го століття.
Більшість газет виходили щодня. Тому у Франції їх стали називати словом «journal» («Щоденник»). У Росії ж це слово стало позначати «товсті» багатосторінкові видання, що виходили не частіше разу на місяць. Чому такий різнобій? Тому що «journal» по-французьки це ще й «щоденник». Щоденники набули поширення в Росії за часів Катерини II. Мода на них збереглася і в більш пізні часи. Щоденники-журнали солідних людей теж були надзвичайно солідні: великі за розміром, на щільному папері і в хорошому палітурці. Передбачалося, що й думки в них записуються солідні й важливі. Саме на такий зовнішній вигляд і на такий зміст орієнтувалися редактори журналів та альманахів пушкінської пори.
Досить часта помилка недосвідчених перекладачів: переводити слово «journal» на російську як «журнал». Ні, тільки «газета»! «Журнал» по-французьки і по-англійськи буде «magazine».
Ну, от, знову якийсь дивний різнобій. Адже по-російськи «Магазин» - Це приміщення, де продають різні товари. При чому тут журнали? А ось при чому.
І в англійській, і у французькому мовах слово «magazine» має ще одне значення - «склад». Схожі слова для позначення складу є і в інших західноєвропейських мовах. У Західну Європу це слово (цілком можливо, не без посередництва тих же венеціанців) потрапило з арабської. По-арабськи «махсан» - «склад». Є аналогічне слово з тим самим значенням і в івриті.
З російським «магазином» стало трохи зрозуміліше. Але все ж при чому тут респектабельні (і не дуже) європейські журнали?
Справа в тому, що в 1731 році лондонський видавець Едвард Кейв (Edward Cave) (1691-1754) задумав почати випуск друкованого видання, що має найширшу тематику. За задумом Кейва, у цьому виданні читач міг би знайти інформацію про все, що його тільки може зацікавити: від останніх котирувань на біржі до особливостей давньогрецької поезії. Журналів настільки широкого профілю в світовій практиці ще не видавалося. Це видання Е. Кейв дуже до речі назвав «The Gentleman's Magazine»: Отаке місце, начебто складу, де допитливий джентльмен відшукає все, що його тільки може зацікавити.
«The Gentleman's Magazine» був першим у світі журналом в сучасному розумінні цього слова. Не дивно, що в англійській і французькій мовах за подібними виданнями закріпилася назва «magazine», як свого часу за всіма новинними листками закріпилася назва «газета».
