Фантастичний бойовик «Кидок кобри». Хто в Голлівуді не награлися в солдатиків?
Зійдемося на тому, що ми не будемо називати цей форшмак словом «кіно». Можна вжити все, що душа забажає - атракціон, видовище, цирк з кіньми, танці з зірками тощо. Але до «найважливішого з мистецтв» фільм Стівена Соммерза відношення має дуже опосередкований. Як «Квадрат» Малевича - до живопису, а Звєрєв - до співу.
Але, враховуючи, що Соммерз все-таки вже не хлопчик на побігеньках, а цілком відбувся entertainer, видовище вийшло вражаючим і хвацьким. Майже як у Еммеріха, іншого любителя рятувати людство. Тільки цього разу, на відміну від своїх попередніх робіт «Мумія» та «Мумія повертається», режисер забув вкласти в своє дітище головне - душу. Що призвело до появи на світ чергового мертвонародженого «ванхельсінга».
Для тих, хто не в темі, G.I. Joe - це такі мілітаристські лялечки, які виробляє Hasbro, одна з найбільших у світі компаній з виготовлення іграшок. Між іншим, з її надр вийшли герої «Залізної людини» і «Історії іграшок». Але от з екранізацією своїх солдатиків фірмі не пощастило. Щось не зрослося з самого початку.
Пішли за принципом «взяти 5 сценаристів, посадити всіх в тісне, погано вентильованому приміщенні, забути погодувати і відвести на все пару годин». Просили? Вибачте. Мозковий штурм пройшов у спробах вибратися, а коли сили вичерпалися, хлопці взяли додаткову хвилину і сварганили, як кажуть, «з того, що було», чи то пак з всякої нісенітниці і дрантя. Старанно напхавши в сценарій побільше штампів і кліше, творці сюжету відтворили на світ ідеальний голлівудський блокбастер - Гучний, але безликий.
Американці люблять себе не тільки хвалити, але й прилюдно карати. Це принцип демократії і свободи слова. Тому, поряд з «Трансформерами» Майкла Бея, «Кидок кобри» був закономірно номінований на «Золоту малину». Але не отримав. Мабуть за шкалою відвертих кретинізм він все-таки недобрав пару балів. Або перебрав? Їх хрін розбереш. За зборами точно продув начисто, окупивши свій некволий 175-мільйонний бюджет тільки у світовому прокаті. Так що «Золота малинка» Бею - як втішний приз.
Трохи - зовсім небагато - про те, чим вони там займаються. Світ знову в небезпеці. Незважаючи на те, що Джеймс Бонд, Фантастична четвірка і Бетмен періодично зачищають територію від різного роду шизоїдні особистостей, котрі вважають себе Королями світу (не плутати з Джеймсом Кемероном), тим не менше вони, немов лайно в каналізації, ніколи не переводяться. На цей раз заволодіти блакитною планетою намірився глава збройової корпорації MARS Джеймс МакКаллен (Крістофер Екклстон), потомствений капіталіст і зрадник.
Його кишеньковий божевільний учений винайшов особливу породу жуків-наномітов, які й танк з'їдять в лічені секунди, і управляти людиною можуть за не фиг робити. Начинивши цими дрібними капосника ракетні боєголовки, МакКаллен спочатку продає їх в НАТО, потім відвантажує продукцію самовивозом зі свого гірського заводика в Киргизстані, щоб через пару годин самому ж вкрасти у перевізника своє ж добро і звинуватити у всьому неурядових військових. Навіщо така складна схема? Тому що в сюжет потрібно ввести протиборчі сторони - команду «Альфа» GI Joe і власних головорізів МакКаллен - баронесу де кобра (в миру Анна Льюїс) та білого ниндзю по кличці «Тінь шторму» (що б це не означало, звучить загрозливо). Це така зав'язка історії.
Що потім? Потім - стандартний пакет для фантастичних бойовиків з коміксових героями. Погоні в нанокостюма, стрільба з нанопушек, знищення багатостраждальної Ейфелевої вежі (яку валять всі кому не лінь), битва на підводних човнах а-ля зоряні війни під товстим шаром полярних льодів, стрільба з усіх сучасних видів озброєння та інші технологічні надмірності. Всі ці «пидидищ» і «бабах» зняті, безумовно, на найвищому рівні. Залишається лише гадати, скільки ядер у тих комп'ютерів, на яких це все намальовано. Однак крім Туєв хучі спецефектів, з сюжету потім згадати щось конкретне не виходить.
Герої так довго і наполегливо шпиняют і мутузять один одного, що до кінця просто-напросто забуваєш причину всіх цих занепокоєнь, аби наші перемогли. Мені особисто в мозок особливо запала «поширена» кельтська фраза «Тахейн». Тепер на Новий рік, щоб бути ближче до наших шотландським братам, можна заради різноманітності сказати «Ялинка, Тахейн!» Авось, спрацює. У фільмі спрацювало. А так, в цілому, друга половина фільму проходить за принципом «бій в Криму - все в диму», і глядачеві залишається лише відкинутися в кріслі і задумливо закидати в рот попкорн.
Тепер ще трохи про акторську гру і все таке. Все-таки стільки зірок понабирали, грошей їм в гонорари вбухали. Невже даремно? Звичайно, ні. Але не всім. Деяким явно переплатили.
Взяти, приміром, головного героя, роль якого «зіграв» Чаннінг Татум. Друзі, це тотальний міскастінг. Я думаю, якби запросили того ж Кріса Пайна з «Зоряного шляху», фільм би тільки виграв. Сумовита пика Татума і його обов'язково нещасний вигляд дістають вже десь на п'ятій хвилині перегляду. Його спогади із серії «я її любив, вона мене не дуже» і «як я одного свого на смерть вірну послав» лише посилюють почуття жалості. На жаль, цей актор поки не доріс до чоловічих ролей і його стеля - круті хлопці на танцполі. Там хоч ізридайся, там мир рятувати не треба.
Немов розуміючи, що з Татумом все буде «повільно і сумно», йому в пару ввели безбаштового Марлона Уеянса. Мені він завжди подобався більше за інших братів Уеянс, яких цілих сім. І ще три сестри. Той самий випадок, коли іноді кількість переходить в якість. Так ось Марлон запалює по повній. Звичайно, не так яскраво, як у своїх знаменитих фільмах «Не погрожуй південному централу» і «Дуже страшне кіно», але жартує його персонаж постійно і іноді навіть дійсно забавно. Фактично, щодо підбору акторів, це єдине потрапляння в точку.
У картині є ще й жіночі персонажі. Цілих два. «Хороша» Шана (Рейчел Ніколс) і переметнувся до ворога баронеса (Сієнна Міллер). Особливих проблем з їх грою я не помітив, бо не помітив самої гри. Шана там тільки для інтер'єру, щоб не нудьгував Марлон Уеянс. А Сієнну Міллер навіть «нагородили» малиною за найгіршу жіночу роль другого плану. Що, я вважаю, просто несправедливо. Ні, я не бачив усіх кандидатів на цю премію, але, по-моєму, Сієнні просто не звезли. Якби її персонажа таки розкидало який-небудь нанотермітной гранатою, то, звичайно, ці критики не зважилися б глумитися над бездиханним тілом. А так, отримаєте - розпишіться.
Навіщо, питається, Соммерз взяв на роль главгада абсолютно сірого і непримітної Екклстона, коли у нього під рукою був неймовірно харизматичний Арнольд Вослу, з яким режисер скорешілся ще на зйомках Мумій? Для мене його вибір назавжди залишиться загадкою. Зате сам Вослу грає якогось, не побоюся цього слова, Дурацькі перцю, з мінімумом реплік і екранного часу. Загалом, поміняй їх Соммерз місцями, і, можливо, це б теж пішло на користь стрічці.
Резюме. Якщо все-таки зберетеся дивитися, краще знайти HD копію з хорошим звуком. На жаль, більшість подібних атракціонів різко втрачають свою привабливість в домашній обстановці. Діалоги можна перемотувати або включати на ускоренке - так забавніше, особливо в поєднанні з серйозними мінами всіх присутніх.
П.С. Мене після перегляду мучить тільки одне питання: якого чорта персонаж Вослу, Зартан, замочив в пустелі погонича верблюдів? Ах так, вибачте, це ж зачіпка для сиквела!
