Драматичний уривок
-Що ж, мені слово подобається - тиран.
-Так і звати відтепер вас?
-А як же.
-Завдали вчора чимало ран Грегу, до того млоїли спрагою.
-Він у зраді не признався?
-Ні.
-Значить, задуха потихеньку. А взагалі, суди по суті маячня. Людина - він брехливий. Тут душу чіпай-ка ...
-Так і є, тиран ...
-Тоді указ підготуйте - скасувати суди, і буду я судити відтепер вас. А справи у вас - не золоті.
-Чудно!
-Ясно чудно, якщо я, так вирішив, інакше не буває. Мені відомі коди буття. Ну а ваші душі наривають.
-Грега задушити. Ще кого?
-Зета, Бірса, Далласа, Єгора.
-Усіх, з ким ви ...
-Не знаю нічого. Суд - колишнє. Все інакше скоро буде ...
-Ми сподіваємося, тиран.
-Буде все інакше, все інакше. Я врятую від докучних драм - вибору та ін.
-Сіяй удача!
-Накажу я задушити тебе! Вам навіщо удача? Вистачить слова мого. Поняття доля - скасувати. Папери що - готові?
-В канцеляріях йде метушня. Але папери скоро підготують.
-І не змушуйте ви мене супіть брови. Мені Чи перечити ...
Зал суду.
-Ми Пандору героїнею днесь оголошуємо - без гріха не можна. Цікавість дами - просто звістку. Раніше вважали дурепою ложно.
-А кого судити, тиран?
-Кого? Прометея - багато на себе він узяв - вогонь смішне речовину. З вищою був узгодити зобов'язаний.
-Прометей страждав ...
-Ти - хто сказав, завтра будеш зріти межі смерті ...
-Не подумав я, не вгадав волі вашої, ви вже мені повірте.
-А за неугадиванье - смерть. Далі - Христа осудом: багато на себе бере, хоча терпіти - це ваша, дрібноти дорога ...
Площу. Людська дрібнота.
-Тиран! Тиран! Великий тиран! нікчемні занадто ми! Будь смішний церковний сан! Він - Бог. Він проти - темряви. Пандора - героїня нам. Исчадье - Прометей. Христос - обманщик. Буде сам тиран для нас, людей, як Бог Богів! І ми йому ...
-Дивіться, що за світло?
-Світло, який заперечує Потьму ...
-Реальний чи ні?
-А ви реальні?
-Хто запитав?
-Реальні, коль тиран - вам звістку звісток і сила сил?
-Світло запитує сам.
І завмирають, страшно їм на площі вождя. І світло виблискує, неподільний. Трохи згодом, вривається в справжнісіньке зал, на троні тут тиран. А він - він жалюгідний, кволий і мал- умішком, як баран.
І світ його пере, як перуть, скажімо, пил. І люди розуміють - морок вони визнали за бувальщина ...
