У чому сенс внутрішнього зростання? Все починається з себе!
Марно людині шукати гармонію в зовнішньому світі, якщо в думках своїх він не знайшов її і не знає, що це таке. Неможливо побачити красу цього світу, якщо в душі темно і порожньо, і інших людей неможливо «запалити», якщо в самій людині немає вогника, немає світла.
Почніть з себе!
Кожна людина повинна починати насамперед з самого себе. Змінюватися внутрішньо і розвиватися, тоді й відпаде бажання порівнювати себе з іншими, щось нав'язувати їм і засуджувати, тому що прийде усвідомлення того, що у кожного тут, на Землі, свій шлях, свої уроки і завдання.
Ті люди, які прагнуть до знань і шукають істину, будуть самостійно її шукати, завзято, постійно. Неважливо, скільки взуття вони витопчуть в пошуках сенсу, але вони знайдуть його. І перед тим, хто щиро бажає чогось досягти, одного разу відкриються всі закриті двері, знайдуться відповіді на всі виниклі питання.
Не варто «заподіювати добро» насильно
Немає сенсу пояснювати п'ятирічній дитині хімічний склад води, йому абсолютно неважливо, які в ній солі і речовини, він усього лише втамовує спрагу, не прагнучи обтяжувати себе непотрібною йому інформацією.
Так і багато людей просто не готові і не хочуть щось зрозуміти, вони в чомусь схожі на п'ятирічних дітей, їм добре зараз, і рівень їх знань цілком відповідає їх сприйняття світу. Їхніх знань цілком достатньо для комфортного в ньому перебування, для задоволення своїх потреб. Тому якщо ви підійдете і почнете щось «втирати» людині, «вправляти йому мізки», він від вас просто відмахнеться, не зрозуміє, не почує. І не треба до нього підходити. І не потрібно насильно «заподіювати добро». Він не оцінить.
Всьому свій час!
Люди взагалі досить насторожено ставляться до тих, хто намагається зробити для них щось хороше. І те, що легко дістається, як правило, не цінують. Тому хай вже самі до чогось прийдуть. Самостійно попрацюють своєю головою, щось осмислять. Марно нав'язувати їм свою точку зору. Вони її просто не зрозуміють і не приймуть. Всьому свій час. На початку навчання кожен з нас починає з абетки і тільки потім переходить до читання серйозної літератури. Так не закликайте ж читати Достоєвського там, де ще читають абетку.
Не бійтеся «набити собі гулі»
Працюйте краще над собою! Запитуйте із себе! І тоді нікого буде звинувачувати в своїх помилках. Та й немає їх, помилок, як таких. Будь-яка помилка - це урок, досвід. А досвід, як відомо, безцінний.
«Набиваючи собі шишки», ми стаємо мудрішими, розвиваємося, глибше відчуваємо і проживаємо певні моменти. Цей досвід нас формує, залишаючи в душі свої сліди, свої мітки. Саме тому ми всі такі різні, не схожі один на одного, у когось на обличчі залишаються відбитки образи, якщо не вистачило сил з цією образою впоратися, у кого-то в очах завжди світиться любов - такі люди все перемагають любов'ю! І живуть з нею, і працюють, і знаходять величезне внутрішнє щастя, зберігаючи любов у собі. І нікому не під силу підробити щирий вогник в очах, добру посмішку, внутрішній світ чарівності! Все це коштує максимальних витрат душі, роботи над собою, перемоги над своїми слабкостями.
Тому давайте не будемо боятися жити, любити і діяти, тому що тільки від нас залежить наше щастя і набуття гармонії з собою, і з миром! Все через знання, через досвід, через силу любові приходить до нас. Працюйте над собою!
