Перший прояв «я», або як не виростити егоїста?
Егоїзм в самому ранньому віці - звичайне явище. Це підтверджують і дитячі психологи. Усвідомлення себе - дуже важливий момент. Але на самому початку цього процесу дитина починає поступово відчувати себе центром, навколо якого і заради якого здійснюються будь-які дії. Тому малюкові важко зрозуміти, чому мама або тато не можуть цю ж секунду кинути всі свої справи і приділити йому увагу, коли він цього хоче.
Але зазвичай «внутрішній повелитель» в процесі розвитку і дорослішання трансформується. Проте буває й так, що дитячі капризи можуть перерости в риси характеру, а прагнення керувати - в психологічний егоїзм.
Звинувачувати дітей в егоїзмі нерозумно, адже вони керуються в основному тільки внутрішніми відчуттями. Знань і життєвої практики у них ще немає. Але якщо егоїстична поведінка закріплюється за ними і далі, значить, дії батьків були в чомусь неправильними. Якщо люблячі мама і тато тільки й роблять, що намагаються підлаштуватися під своє чадо, задовольнити його забаганки і побажання, згодом доведеться розплачуватися. При такому ставленні дитина починає усвідомлювати, що батьками можна маніпулювати, і не зупиняється на досягнутому, а продовжує вдосконалювати свої вміння на інших людях.
Дорослі члени сім'ї часто потурають маленькому вередник, аби його личко не відображало «нелюдських» страждань через те, що йому не купили ту іграшку, яку він хотів. Так і виходить, що найсмачніша цукерка - йому, найапетитніший шматок тортика теж. Терміново потрібен м'ячик? Не варто турбуватися - мама зараз збігає і принесе. Дитина, між тим, швидко входить у смак.
У кожного батька при цьому своя мотивація. Комусь простіше дати дитині бажане, аби перестав нити. Хтось хоче швидше відв'язатися і не пояснювати, чому «не можна» або чому «іншим разом». Деякі таким чином виторговують для себе тишу і спокій на годинку-другу. Хоче півдня мультики дивитися - хай дивиться, мама хоч порядок в домі наведе, а бабуся вздремнет. Часто батькам простіше самим зробити все за дитину, ніж змушувати його виконувати свої обов'язки.
Надто опіками діти швидко звикають до такого статусу і з часом не можуть навіть уявити, що буває якось інакше. Якщо людину з дитинства не навчили домагатися поставлених цілей, можна не сумніватися в тому, що з нього виросте егоїст. Зазвичай найскладніше йде ситуація в сім'ях з однією дитиною. Йому ніде придбати навички міжособистісного спілкування (у вузькому колі), він упевнений, що рано чи пізно отримає бажане і не повинен буде ні з ким його ділити.
Егоїзм лікується уроками безкорисливості й уваги. З малих років слід звертати увагу дитини на інтереси і почуття інших людей. Орієнтація не тільки на свій настрій, а й на настрій інших поступово стане для нього нормою. Варто частіше розмовляти з дитиною про його друзів, обговорювати з ним казкових героїв і їх дії. Якщо дитина в сім'ї одна, можна завести домашню тварину, але перед цим необхідно чітко обговорити з малюком його майбутні обов'язки, пояснивши, що з домашнім вихованцем пограти, звичайно, можна, але ще за ним потрібно доглядати і дбати про його комфорт.
Щоб не виховати егоїста, важливо в самому ранньому віці донести до дитини просту істину: на підтримку оточуючих може розраховувати лише той, хто сам допомагає іншим. Не варто скупитися при цьому на похвалу, проте хвалити потрібно «за справу», тобто не за те, що робота зроблена, а за отриманий результат. Ну і, звичайно, потрібно навчитися говорити тверде «ні» своєму найулюбленішому чоловічкові на світі. Усвідомлення того, що не все, що він хоче, може здійснитися, дуже знадобиться в подальшому житті.
