Як виховати добру людину?

Автор - Тетяна Поздєєва

Кожен з батьків мріє виростити своїх дітей добрими, щасливими людьми. Однак одного бажання мало.

У період дошкільного віку для розвитку морального обличчя дитини безмежно вплив батьків, їх авторитет. Саме батьки є першими вчителями своїх дітей.

Що ж слід виховувати в наших дітях з самого раннього дитинства, з чого складається моральний світ дитини?

Поняття «добра людина» - дуже складне. Воно включає самі різні якості, здавна цінуються людьми. Добрим можна назвати людину, у якої розвинені любов до Батьківщини, поруч живуть людям, активне прагнення робити добро, чесність, совісність, почуття обов'язку, справедливість, працьовитість.

Головна особливість цієї гами якостей - їх нерозривність. Тільки всі разом і добре розвинені вони визначають доброту людини.

Доброта - сплав різних якостей, що складають моральний світ людини. Кожне з них рухає поведінкою людини в тій чи іншій ситуації. Щоб поведінку його з раннього віку було добрим в будь-якій ситуації, потрібно з системи «двигунів» людської душі виділити головний. Таким визначальним елементом є моральні потреби людини.

Виховати розвинені моральні потреби - найголовніше завдання батьків. І вона цілком здійсненна. Що ж потрібно для її успішного вирішення?

На жаль, деякі дорослі допускають грубі помилки у вихованні своїх дітей, завдаючи непоправної шкоди формуванню у них моральних потреб.

Найпершим, широко поширеною помилкою є поділ людей в сім'ї на «своїх» і «чужих», «поганих» і «хороших». У цьому важко часом і дорослій людині розібратися. А як орієнтуватися дитині: який людина і як до нього ставитися? Ось він і запитує про це у дорослих. Відповідь має бути приблизно такою: «Всіх людей треба любити і до всіх добре ставитися».

Близька по суті з першої й інша помилка в сімейному вихованні, завдає шкоди формуванню у дітей моральних потреб. Часто батьки кажуть дітям: «Слухай старших, вони вчать тебе тільки добру». Під старшими мають на увазі зазвичай себе і найближчих родичів.

Або ще гірше буває: батьки іноді переносять на дітей свої відносини з сусідами, колегами, приятелями. Посвариться така мама з сусідкою і наказує своїм дітям: «Тепер ви з Ганною Іванівною не вітається, і щоб я вас з її Вєркою більше не бачила, зрозуміли?»

Пам'ятайте, доброта - чуйність, душевне розташування до людей, прагнення робити добро. І її виховання здійснюється насамперед у батьківському домі. Тепла, дружня атмосфера в сім'ї, шанобливе, дбайливе ставлення її членів один до одного і до людей взагалі, цілеспрямованість впливу батьків сприяють формуванню людини, готової робити добрі справи і цінувати добро.

Доброта породжується і харчується добротою. Малюк прагне до емоційно-моральному спілкуванню з дорослими, чекає від них ласки і охоче відповідає тим же. Батькам при цьому необхідно бути гранично уважними до дитини, що не ображати його байдужістю, дратівливістю. Але доброта у ставленні до дітей повинна поєднуватися з розумною і послідовною вимогливістю до них. У міру дорослішання дитини потрібно розвивати у нього прагнення робити добро людям. Доброта в розумінні дітей - це і щедрість, готовність поділитися всім. Розумно чинять ті батьки, які заохочують це бажання.

Коли батьки вселяють дитині необхідність проявляти турботу про тих, хто її потребує, допомагати людині, що відчуває біль чи горе, можна сміливо стверджувати, що дитина виросте турботливим, розуміючим біль і засмучення інших. Але як допомогти малюкові сформувати в собі такі якості? Деякі вважають, що для цього не потрібно якихось особливих прийомів і методів, просто потрібно частіше демонструвати позитивні риси характеру. Наприклад, батьки, бачачи, як один малюк ображає іншого, неодмінно повинні зупинити кривдника, пояснивши, що так чинити не можна, що сварка не допоможе вирішенню спірного питання.

Батьки, які бажають виховати дитину здатним переживати чужий біль, як свою, повинні надавати допомогу нужденним в ній, точно описуючи свої почуття і переживання, обґрунтовувати гуманні вчинки і міри покарання, вчити дітей брати відповідальність на себе, коли цього вимагає ситуація, встановлювати соціально прийнятні норми поведінки вдома і на вулиці, копітко роз'яснюючи їх зміст.

Таке виховання необхідно тоді, коли малюки вперше починають усвідомлювати свою відособленість від інших, відмінність свого болю від чужої, коли вони або проявляють турботу про людей, або егоїстично проходять повз чужих страждань. Як показують дослідження, діти, які вміють піклуватися про інших в два з половиною роки, виявляють це якість і в сім років.

Формування доброти починається ще з дошкільного віку, коли дорослий проявляє по відношенню до дитини любов, ласку, часто вживає ніжні слова, погладжує, хвалить малюка за кожен прояв доброзичливості, навчає способам співчуття і уваги.

Не можна дозволяти дитині проявляти недоброзичливість по відношенню до дорослих і дітей, тим більше підкріплювати ці дії своєї позитивною оцінкою (малюк зриває окуляри з обличчя бабусі, а та сміється). Треба знати, що дитина дуже сприйнятливий в цьому віці до оцінки дорослого і швидко засвоює, що викликало позитивну реакцію, а що - негативну.

У молодшому дошкільному віці важливо, щоб соціальний досвід малюка поповнився безліччю одиничних позитивних вчинків. Він ще не здатний самостійно зробити узагальнення, але поступово завдяки оцінками дорослих починає розуміти, що таке добре і що таке погано.

У віці 4-5 років відбувається поступове усвідомлення дитиною моральних цінностей. Він уже здатний до елементарного узагальнення особистого досвіду, накопиченого раніше. Закріплюються уявлення про характер і способах прояву позитивного ставлення до дорослих, дітям, природі. Завдання виховання доброзичливого ставлення до оточуючих на цьому етапі можна вважати виконаною, якщо у дитини з'являються елементарні самостійні узагальнення і бажання «бути хорошим», схожим на позитивного героя.

У старшому дошкільному віці діти здатні не тільки на узагальнення свого досвіду відносин, а й на їх аналіз, на пояснення причин помічених у них недоліків. Слід підкреслити і те, що в цьому віці закладаються основи морального виховання. Життєвий досвід з часом або затвердить його в позитивному ставленні до оточуючих, або змусить змінитися.

На розвиток у дитини уявлень про мораль впливають одночасно сім'я, дошкільний заклад, оточуючі. Причому вплив це буває як позитивним, так і негативним, іноді ж воно суперечливо. Наприклад, відправляючи вранці малюка в дитячий сад, мама може кілька разів повторити: «Нікому не давай свою іграшку, її зламають». У дитячому садку вихователь вчити дітей бути добрими, ділитися іграшками. Як вчинити малюкові в такій ситуації? Ці протиріччя можуть викликати незадоволеність, хитрість. В результаті у дитини можуть не скластися чіткі уявлення про те, як чинити в кожному конкретному випадку.

Діти чуйно реагують на прояви доброти, недоброзичливого ставлення до них, щиро тягнуться до людей чуйним. З вміння зрозуміти іншого починається шлях до добра і справедливості.

Вихователь повинен звернути особливу увагу саме на перші, часом непомітні спроби дитини проявити співчуття до оточуючих його людей, він повинен підтримати його добрі наміри. У період дошкільного дитинства дитина переживає і співпереживає особливо щиро. Тому важливо не упустити момент, не дати застигнути швидко розвивається душі малюка.

Схвалення дорослих допомагає дитині переконатися в правильності своїх вчинків, викликає бажання повторювати їх, у малюка пробуджується прагнення бути хорошим, стати ще краще. Сказане вчасно, переконливо обов'язково знаходить відгук у душі дитини. Вчити дітей співчуттю слід як на позитивних, так і на негативних прикладах. Тільки при порівнянні хорошого, доброго з поганим, злим формуються моральні почуття дитини!