Як налагодити стосунки НА РОБОТІ? Як правильно побудувати взаємини з колле

НАЧНЕМ з однієї історії. Доктор Крутова - жінка середніх років. Вона заміжня, має двох дітей. Б свій час Крутова вивчала соціологію і тепер працює в агент¬стве «Логос», яке спеціалізується на соціологічних дослідженнях. Агентство є малим підприємством, що користуються державними дотаціями. Його завдання - проводити дослідження на замовлення установ. Як у колишнього відділення відомчого науково-дослідного інсті¬тута у фірми є свої традиції. Доктор Крутова працює тут з 1968 року. Але перш вона не стільки працювала, скільки вмирала від нудьги, тому що соціологічні дослідження не представляли для держави особливого інтересу. Однак держава платила зарплату - не надто велику, але на життя вистачало. На деякі теми були накладені табу. Службовці в цілому спокійно обробляли свої матеріали, які, власне, нікому не були потрібні. Якщо їх і опуб¬ліковивалі, то головним чином в журналах, які цікавили лише вузьке коло фахівців.

Настали інші часи. Перед фірмою відкрилися нові горизонти, але з ними з'явився і ризик. Державні зака¬зи пішли на спад, фірмі довелося заробляти гроші своїми силами. До недавніх пір результати діяльності окремих працівників нікого не цікавили. У всіх членів колективу однакові шлунки, людина людині брат ... Що б було, якби один отримав премію, а інший ні? Це викликало б тільки роздратування. Тепер результати стали щонайменше фіксуватися. У кулуарах час від часу обговорюють чутки про необхідність скорочення штатів. Зрештою, для цього є всі підстави. З замовленнями, якими фірма має зараз, впорається якщо не половина, то, принаймні, дві третини найбільш результативних співробітників. Нині стало можливим пла¬тіть фахівцям так, щоб вони були задоволені і віддавали роботі в установі ті сили, які раніше рас¬ходовалі на виконання різного роду другорядних обя¬занностей. І працюють тут не тільки по вісім, а й по дванадцять годин, якщо знадобиться. Іноді в цьому виникає необхідність, тому що замовлення напівофіційних і част¬них замовників вимагають оперативності. П'ятирічний план го¬сударственних досліджень канув у Лету. Замовник бажає бачити результати негайно.

Доктор Крутова боїться. Вона хоч і заміжня, однак се¬мейная життя у неї, в общем-то, не вдалася. Подружжя то й справа сваряться між собою, найчастіше через гроші. Сама Крутова вважає, що діти - це її турбота, на те, що їх забезпечить батько, вона не дуже сподівається. Їй навіть уявити страшно, що б вона робила, якби позбулася роботи. Про соціологів роботодавці внугрі установи не особливо пекугся. У Кру-товой складається враження, що вона належить до са¬мим слабким ланкам ланцюга. У житті вона орієнтувалася насамперед на дітей - з колегами чоловічої статі їй не зрівнятися ні за кількістю титулів як перед, так і за ім'ям, ні по довжині списку публікацій. Крутова завжди рабо¬тала сумлінно - в тих випадках, коли керівник давав доручення. Якщо роботи не було, у неї залишалося більше часу на дітей. Так що ніяких особистих розробок долго¬срочних досліджень вона в запасі не має. Тепер це позначається на її положенні. На службі кожен приберігає роботу для себе, щоб було що показати. У Круговий і тут справи йдуть не кращим чином.

На раді службовців розглядаються завдання колективу. Доктор Крутова бачить, що її позиції як раз не є достатньо міцними. Вона в паніці. Що робити? Найбільше її турбує жорстка лінія, якої дотримується шеф. Вона вже не раз чула від нього, нібито в разі, якщо роботи не буде, фірма змушена буде кілька «поху¬деть». Він відкрито дає зрозуміти, що, власне, кожному співробітнику самому слід було б подбати про замовлення. Але вона все-таки науковець, а не комерсант. Як накажете їх шукати? Чим далі, тим гірше. «Ні, більше так тривати не може!», - Кричить її Дитина в нападі страху. Доктор Крутова бере слово.

Крутова. Перш ніж говорити про те, чим саме ми будемо займатися протягом року, слід було б усвідомити ДЛЯ себе головні речі. Мова йде про постійне приниження І комунікаційних блоках між керівництвом і служащі¬мі. Я говорю не тільки про cебе, але і про всіх чесних работ¬ніках. Ми не відчуваємо себе тут добре. Ми стаємо жертвами інтриг, нас ні про що не інформують, а якщо і інформують, то через тиждень з'ясовується, що справа йде зовсім інакше. Дослідження проводяться без консульта¬цій з нами, в той час як деякі любимчики керівництва невиправдано перебувають у привілейованому становищі. Тільки обрані можуть у нас користуватися я послугами бібліо¬текі, у рядового співробітника такої можливості пет. Л інших, і зовсім гноблять. Наприклад, колега інженер Птачкова не отримала премії. (Побоювання Круговий щодо того, що сітуа¬ція може вирішитися по-Дорослій і рада піде на карді¬нальние зміни, досить великі. Дитина доктора Кру-товой боїться, ніби все вже вирішено і йому «іграшок» вже не дістанеться. У страху він вибирає тактику агресії. Уявно альтруїстична захист інженера Птачковой обумовлена всього лише впливом Батька, який як би говорить, що не слід бути такими егоцентрист.)

Ш е ф. Звинувачення дійсно серйозні. Думаю, треба у всьому цьому розібратися. Стало бути, доктор Крутова, ви відчуваєте себе тут приниженою і у вас склалося впечатле¬ніе, ніби існують якісь комунікаційні блоки між керівництвом і співробітниками, так? (Спроба вести себе по-Дорослій і отримати інформацію.)

Крутова. Так, ступінь приниження досягла максимальної позначки. А про комунікації так і зовсім говорити соромно. Ми позбавлені правдивої інформації, її або приховують від нас, або свідомо перекручують. Це загрожує скандалом. Раніше цього не було. Ми ставилися один до одного по-дружньому. Сотрудні¬чалі. У нас проводилися спецсемінари. (Доросле поведінку партнера для Дитину неприйнятно. Говорящий знаходиться в тому положенні, коли не бере до уваги, що владу в свої руки може взяти Дорослий. Логіка - це щось таке, що Дитині не властиво. У його промовах міститься відчайдушне повідомлення про пережитому почутті страху . Єдине, в чому Дорослий бере участь, - це граматичне по¬строеніе вимовлених фраз.)

Ш е ф. Давайте розберемося з вашими звинуваченнями по по¬рядку. Що саме принижує вашу гідність? (Знову Взрос¬лий питання, що вимагає такого ж Дорослого відповіді.)

К р у т о в а. Все, абсолютно все! Вже приходячи на роботу, я відчуваю себе тут людиною другого сорту. Чи не гірше, ніж в епоху тоталітаризму! (Дитина не в силах давати «логі¬ческіе» відповіді. Він продовжує кричати про свої страждання і незадоволеності.)

Шеф. Вибачте, що йду трохи убік, але, приміром, спецсемінари проводилися нами в останній раз в 1988 році. Потім до них якось не виникало інтересу, ну а через рік не було часу. З цього випливає, що найбільш задоволені роботою ви були до вісімдесят восьмого року, так? Чим же ви були тоді задоволені? Що це було? Що вам подобалося? (Шеф постійно дотримується лінії Дорослого.)

К р у т о в а. Це типовий приклад пересмикування фактів. У нас тепер у всьому гак. Я ніколи не стверджувала, що була щаслива до вісімдесят восьмого року. Тс часи аж ніяк не були прекрасними. Швидше навіть навпаки. Однак зараз мене дуже багато чого не задовольняє. (Куди там проти Ребен¬ка з логікою Дорослого! Єдине, чого можна від нього очікувати, так це втечі в захисні механізми - мовляв, те, що робить шеф, ніщо інше як пересмикування фактів.)

Ш е ф. Я вас не розумію. Не хотілося б, щоб між нами йшла розмова ні про що. Будь ласка, висловивши ясніше, ніж ви не задоволені і що, по-вашому, необхідно ізме¬ніть на краще. Отже, я вас не зрозумів, можете ви пояснити мені ще раз? (Шеф постійно дотримується своєї Взрос¬лой ролі.)

Крутова. Я ніколи не говорила, що не задоволена. І не стану вам повторювати все, що я коли-небудь говорила. Можу вам сказати тільки найістотніше, а саме: руководст¬во у нас здійснюється погано, і все потрібно міняти докорінно. (На перший погляд, це схоже на те, ніби Дитина цього разу вирішив пограти в реформатора. Тим часом Дитина по-преж¬нему боїться, можливо, навіть панікує. Власне, він робить все, щоб його покарали тим, чого він так боїться , - тобто звільнили з роботи. Ви, напевно, стикалися з подібною реакцією у дітей трьох-п'яти років. Це ніщо інше як бажання набути впевненості. В даному випадку негативна реальність підсвідомо сприймається як щось краще, ніж неуве¬ренность, яку або істинно , або хибно переживає Дитина)

Шеф. Ви маєте уявленняпро про те, якими способами можна було б змінити. ситуацію на краще? (Знову Взрос¬лий.)

К р у т о в а. Насамперед це стосується поділу фірми на два суб'єкта, що поліпшило (б якість роботи, зробило б її зримою і призвело б до кращого і «користуванню фінансо¬вих коштів, матеріальної бази та людського потенціалу. (Виглядає як Батьківська« премудрість ». Але, як кажуть, взято напрокат. Домінує і раніше Дитина.)

Ш е ф. У мене два питання. Перший істотний, інший - несуттєвий, по мене він цікавить. Отже, по-перше: які вигоди принесе нам розбивка? Адже доведеться ділити і без того досить скромне оснащення: компьюте¬ри, програмне забезпечення, книги, архів. Безпосередньо з книгами пов'язаний мій друге питання. Ви абсолютно серйозно вважаєте, що наша бібліотека доступна лише обраним? Хіба, у міру необхідності, нею не може користуватися кожен співробітник? (Все той же Дорослий.)

Крутова. Ваша поведінка зайвий раз свідчить про те, що в цьому закладі ставляться до людей. Це, знаєте, демагогія. Ви чіпляєтеся до моїх слів і приписуєте мені те, чого я ніколи не говорила. Зрозуміло, ми можемо користуватися бібліотекою, коли хочемо. В цьому ніхто не сумнівається. Проте варто тільки звернутися дива з конкретного приводу, як потрібна тобі стоси обливає на руках Коли ж нарешті я отримую книгу, то виникають проблеми з тим, щоб взяти її на більш-менш тривалий термін. Ось такий, вибачте, сервіс! (Начебто як слова ці зрив, юті я з вуст Батька, тим не менш йдеться все про те ж маленькому, лякливому і непоследовательном Дитині.)

Бібліотекар. Шановна колега, вибачте, що вме¬шіваюсь, по, згідно зі статутом бібліотеки, книга видається строком до одного місяця. Ви ж два рази подовжували своє замовлення, так що вона перебувала у вас цілих три місяці. Посколь¬ку цією книгою цікавились інші читачі, я і предложі¬ла вам відзняти на ксероксі необхідні вам розділи. Невже ви забули про це? (Бібліотекар не витримала. Її Дитина відчув страх і випробував потреба в самозахисті, мовляв, нічого жахливого не сталося. Звичайно, було прагнення сказати це по-Дорослій. Однак наприкінці почувся Роді¬тельскій тон - «Невже ви забули? ..»)

К р у т о в а. Давайте не будемо витрачати час на дурниці. Не так уже й важливо, тиждень або місяць людина має право тримати у себе книги. У цьому закладі керують старі кадри. (Ірраціональність та логічні «короткі замикання» - все це з репертуару Дитини.)

Шеф. Якщо не помиляюся, ваш покірний слуга був обраний на конкурсній основі в 1990 році. Двоє з трьох руководіте¬лей груп опитують - нові. Один, щоправда, похилого віку. Нарешті, наскільки мені відомо, ви керуєте своїми підопічними з 1984 року. Я не помиляюся? (Логіка, факти, але сили шефа явно на межі, тому що «між рядків» звучить Батьківський контекст.)

К р у т о в а. Ну, про що можна дискутувати в такий обста¬новке? Ви постійно чіпляєтеся до моїх слів. Робите все для того, щоб тут можна було висловлювати будь-які зауваження. В таких умовах я не можу і не хочу працювати, тому що думаю насамперед про якість та зміст роботи. (Дитина приміряв на себе Батьківський піджак. Але як і раніше продовжує залишатися Дитиною, випрашіваю¬щім покарання, якого так боїться.)

Ш е ф. Я знову нічого не розумію. Що все це означає? Ви збираєтеся звільнитися, пропонуєте розділити фірму на два суб'єкта або хочете внести які-небудь пропозиції, як покращити ситуацію, що склалася? Будь ласка, висловіться конкретніше, щоб ми зрозуміли, що до чого. (Реакція Доросла, але немає сумніву, що говорить ясно, що він спілкується з Дитиною.)

К р у т о в а. Єдине, що можу сказати, - це те, що я глибоко здивована і розчарована способами ведення діскус¬сіі. З вами дійсно неможливо співпрацювати. Ні в якому разі. Самі бачите, що нічого у нас не виходить. Чи вам це ще не ясно?

Такі історії стали чи не прикметою нашої послебар-хатнореволюціонной життя. Ми ніби є свідетеля¬мі руйнування класичної ілюзії людства про возмож¬ності побудови суспільства любові, справедливості, моральності і взаєморозуміння, де всі будуть рівні не тільки де-юре, але і де-факто. Розмірковуючи про тріаді человеческо¬го «я», приходиш до висновку, що так і повинно було статися.

Розладнаність і неміцні соціальні відносини, сопровож¬даемие масою змін (неважливо, що часто це зміни на краще), ведуть до душевного розладу в людях, які живуть в такому суспільстві. Тільки будують його вони спільно і не інакше, як за своїм образом і подобою. Донедавна ми жили в державі типу «тато-мама», яке висувало до своїх «громадянам-дітям» чіткі вимоги. Як говорили Воднян-ський і Скоумал, будеш виконавчим - все у тебе сложіт¬ся добре, що на символічному мовою казки про Снігуроньці в їх переказі означає: будеш слухняним, не будеш думати своєю головою, підпорядковані, зробиш те, що ми тобі скажемо , - будеш жити добре, так, як ми собі це пред¬ставляем. Акцент в даному випадку робився на колективну ідентичність. Так що всі ті, хто підкорився (навіть якщо вони називали себе ідеологічними противниками), що не пріблізі¬лі своє «я» до Дорослої моделі людської Вони не підготовлені до кризових явищ змін. Нове їх лякає. Як відомо, діти - любителі стереотипів. После¬довательно зростаюча ідентичність власного «я» у розвитку особистості є оплотом проти анархії Дитину, так само як і тиранії Батька. Вона служить гарантом розвитку особистої незалежності й творчості, як, втім, і душевно¬го здоров'я.

Володіючи всім цим в недостатній мірі, людина і веде себе відповідним чином. Насправді він ніякий не божевільний і зовсім не поганий тип. Просто він менш захищений перед труднощами. У критичній ситуації він мо¬жет легко оступитися на сходах розвитку і продовжувати сприймати світ і діяти так, як якщо б він був дитиною, - залишаючись, зрозуміло, у світі дорослих і дейст¬вуя дорослими засобами. Доктор Крутова в нашій історії уподібнилася дитині 3-5 років, який вже усвідомлює своє «я» і прагне до самоствердження, хоча і в деякій мірі негативістську.

Такі люди як ніби постійно і наполегливо випробовують терпіння оточуючих. Вони намагаються диктувати їм свої умови, часом абсолютно абсурдні, і перевіряють, де на¬ходятся кордону досяжного. Вони пред'являють безглузді вимоги, напрошуються на покарання, одночасно бо¬ясь його. Вони відчувають себе дещо розгублено в цьому великому світі і тому так незграбно контактують з окру¬жающімі. У будь-який момент, особливо якщо проблема, яку ці люди самі ж створили, посилюється, вони можуть «впасти» ще нижче у своєму розвитку. У цьому випадку людина уподібнюється дитині, яка хоча і розуміє, що до чого, проте ще досить залежний від матері. У зрілому віці це проявляється в пошуках точки опори, кого-небудь або, вірніше, чого-небудь, за що можна було б ухопитися. Тут доречно говорити про віру, містиці, політичних організаціях, групах самозваних захисників моралі чи закону. Головне, щоб знайшовся не¬кто, ясно дає зрозуміти, що йому відомо, як слід жити. Наш індивід цього не знає, він не може собі допомогти сам і шукає заміну Батькові, щоб дізнатися, що робити. З цього, звичайно, зовсім не випливає, що така людина не може стати ватажком і рупором своєї групи. Голосно, а то і гучно він може проповідувати погляди, перейняті від інших.

Для цієї стадії розвитку характерний страх перед будь-якими змінами. Наприклад, для оточуючих буває непо¬нятна залежність тієї чи іншої людини від певного місця служби в ситуації, коли він при своїй кваліфікації міг би мати куди більш цікаву роботу. Мова може йти про залежність від приміщення, крісла, яке він займає на службі. А також від статусу установи, від престижу міста чи держави. Те, до чого він прив'язаний, служить йому як би ліками. Загроза відсторонення від ліків пробуджує нестерпний страх. У цих випадках реакція таких людей на будь-які вимоги, що руйнують їхні надії або стереотипи, буває настороженій, роздратованою і навіть агресивною. Найменша зміна викликає у них жах, адже вони не знають, що їм робити тепер і потім. І хоча мала дещиця раціональності дозволяє їм теоретично допустити, що будь зміна може бути й на краще, однак які гарантії? Більш ймовірно, що буде дуже і дуже погано. Туг дає про себе знати Батько, нашіптує, що все скінчиться так, що гірше нікуди. Те, що ми маємо зараз, - далеко не ідеал, але в цій ситуації ми так чи інакше орієнтуємося. А якщо вона зміниться, що буде тоді?

Залишається зробити лише маленький крок, і стадія младен¬ческого розвитку стане станцією призначення дорослого. Тог¬да вже, перетворившись на клубок нервів, він на будь-який імпульс буде реагувати як на загрозу, однаково сприймаючи і хороше, і погане. Кожна пропозиція, навіть солідне і вигідне, він відкидає. Всі критикує, все вважає дурним або нездійсненним. Все, що виходить від оточення, представля¬ет собою небезпеку, від якої необхідно захистити себе.

Як тут бути? Важко сказати. Наскільки вистачить терпіння у шефа доктора Круговий? Скільки ще її порад, які тільки даремно забирають час і створюють зайві проблеми, він здатний витримати? Не знаємо. Це як у кого. Але якщо окремі люди і здатні витримати таке досить дол¬го, то це аж ніяк не обов'язково є доказом їх зрілості і любові до людей. Бути може, вони просто перебувають у полоні одного з найпоширеніших міфів Батька, суть якого в тому, що інтелігентна і порядна чело¬век повинен рахуватися зі всім. Звичайно ж, не повинен, а часто й не може. Є речі, непідвладні людині. У большінст¬ве таких випадків ми приймаємо це як даність. Ми, наприклад, не ховаємося в свою шкаралупу і не звітують себе за те, що не можемо вплинути на виникнення нових галак¬тік або зірок, навіть на погоду. З цими реаліями ми живемо і, скоріше, підлаштовуємось під них. Ми чітко усвідомлюємо, наскільки наївно було б витрачати енергію на спроби ізме¬ніть що-небудь в цьому плані.

Рекомендацій, що випливають з вищенаведеної історії,

дві:

1. Не вкладайте енергію в неізменяемое- у вашому житті маса інших речей, які можна змінити на краще і які цього заслуговують.

2. Часто не має ніякого сенсу копирсатися в тому, який стан справ, що з цим пов'язано, що з цього випливає і що чому послужило виною. Вище ми наочно це продемонстрі¬ровалі. Копання в минулому часто ні до чого не призводить, а тільки відволікає від будівництва майбутнього.