Вибір професії - справа випадку?
Багато говориться про те, як важливо правильно вибрати професію, знайти свою справу. Я й сама написала про це не одну статтю. Як важливо пізнати себе, об'єктивно оцінити свої здібності, розібратися в своїх бажаннях, як важливо побільше дізнатися про майбутню професію ... Загалом, важливо поставитися до всього цього максимально серйозно, усвідомлено, почати думати про це якомога раніше, і тоді є шанс, що ви станете щасливим володарем «справи всього життя» і «покликання». Саме тоді ви будете все життя ходити на роботу із задоволенням, зробите чудову кар'єру і все в такому дусі.
У реальності ж виходить, що частенько працює інший механізм. Механізм, який можна вважати практично випадковістю. Його можна добре простежити, якщо послухати історії відомих людей про те, як вони вибрали свою професію. У цих історіях нерідко зустрічаються визнання в тому, що вибір професії був не особливо усвідомленим або цілеспрямованим.
Зустрічаються історії про вступ до вузу, в який виявилося вступити легше, історії про випадковому попаданні, припустимо, на знімальний майданчик і так далі. І історій таких досить багато, до розчарування журналістів, яким хочеться описати класичну «історію успіху» про маленького хлопчика (або дівчинку), з дитинства грав тільки під лікаря чи вчителя і в підсумку таким став.
При цьому треба розуміти, що і частина таких історій успіху складена вже постфактум. Наш мозок влаштований так, що всі події намагається вибудувати в логічний взаємопов'язану ланцюжок, де одна подія є причиною іншого. Ну хто не грав в дитинстві під лікаря, яка дівчинка не мріяла хоч пару тижнів свого дитинства стати актрисою? Але якщо так сталося, що коли виросла, вона актрисою і стала, цієї звичайної дитячої грі раптом починає підписуватися якийсь особливий, пророчий, сенс ...
Отже, рідко хто з успішних професіоналів прийшов у свою сферу цілеспрямовано, на основі ретельного вивчення власних здібностей, нахилів та якостей. У кращому випадку, це якийсь смутний інтерес до цієї сфери діяльності. А якщо бути більш точним, то до того міфу про цю сферу діяльності, який у нього в голові існує.
Ну от, наприклад. Вирішила дівчинка стати лікарем, бо здається їй, що це чудова благородна професія, і дуже хочеться бути до всього цього благородству бути якось причетною. І можливо, хоча вона цього вже не пам'ятає, колись у глибокому дитинстві її вразили люди в білих халатах, які творять чарівництва в якому-небудь художньому фільмі. Не пам'ятає, а образ залишився. До того ж, хімію в школі викладав талановитий педагог, а значить всі без винятку учні предмет цей любили. А дівчинка знала, що саме хімією їй доведеться займатися в медінституті. Все сходилося, вступити було не так складно.
Ніхто не знає, а підходила Чи, справді, дівчинці професійна діяльність лікаря, та тепер вже й не впізнати. Тому що почала вона вчитися на лікаря. Багато чому здивувалася, звичайно, у багатьох міфах розчарувалася, але куди вже було діватися. Та зайва чутливість, що змушувала її спочатку скрикувати від вигляду крові на кожній лабораторній, поступово притупилася. Необхідну уїдливість довелося придбати, бо без цього не здати було іспитів прискіпливим викладачам. У підсумку стала поступово дівчинка цілком профпридатність лікарем. До шостого року обертання в цьому середовищі вона вже ніким іншим, крім лікаря, себе і уявити не могла.
Так вийшло, що з одним з викладачів склалися у нашої героїні відносини краще, ніж з іншими, було логічно вибрати його в якості наукового керівника. Викладач був з кафедри кардіології, так дівчинка стала не просто лікарем, а саме кардіологом.
Так сталося, що якраз до моменту закінчення навчання в місті побудували новий кардіологічний центр, набирали багато персоналу, дівчинці вдалося туди і влаштуватися. Колектив був дружний, начальство грамотним, загалом, перші враження від трудового життя у дівчинки виявилися самими позитивними. Від професії або від роботи - тепер не настільки важливо. До того ж, центр був новий, структура гнучкою, в підсумку досить швидко наша героїня стала завідуючою одного з відділень.
І ось перед нами - успішний лікар-кардіолог, справжній фахівець у своїй галузі. І он та сімнадцятирічна дівчинка, яка, на самій-то справі, могла стати і інженером, і вчителем, і менеджером з продажу. Та багато ким вона могла стати, до багатьох сфер діяльності мала приблизно рівні можливості ... Але так сталося, що стала вона лікарем. І тепер вона лікар.
А я, наприклад, випадково потрапила на переддипломну практику в гімназію, причому в дуже хорошу гімназію. Я могла зі своєю професією потрапити на цю практику куди завгодно - від міліції до торгової компанії. Але в той момент я потрапила саме в гімназію, а мені в цій гімназії сподобалося. Так вийшло. Може, мені і в міліції би сподобалося, а потрап я в якусь іншу гімназію - можливо, я б терпіти не могла все освіту відразу і поставила б на ньому хрест. Але я потрапила саме в цю гімназію, в підсумку я вже сім років у сфері освіти. Я частенько думаю «Як я потрапила в це болото ?!», але з кожним роком все менше бачу себе десь ще.
Задайте собі те ж саме питання. Чому ви займаєтеся саме тим, чим займаєтеся? Ви саме до цього прагнули все своє свідоме життя? Або обставини штовхнули вас у цю сферу, а тепер ви в ній вже добре розбираєтеся і вважаєте її своєю справою. Задумайтесь - скільки реальних альтернатив було у вас?
Так ви вибрали свою професію або професія вибрала вас?
