Перстач прямостоячий. Чому медики давнину приписували їй велику цілющу силу?

Перстач прямостоячий широко поширена в Європі та Сибіру. Її невеликі золотисто-жовті квіти протягом усього літа можна зустріти на лугах, лісових узліссях, галявинах, уздовж річок, струмків і боліт, а також у світлих лісах. Рослина не вимогливо до грунтів, але віддає перевагу вологі місця.

Перстач - рослина багаторічна, поширюється переважно насінням, але може і кореневими відростками. Стебла зазвичай заввишки 15-30 сантиметрів, а за сприятливих умов можуть досягати і півметра.

Свою назву перстач, мабуть, отримала через листя, яке трохи нагадують лапку тварини. У неї багато й інших назв, найпоширеніше - калган, але також дубровка, Дубровний корінь, узік, Древлянка, Могущник, завязнік та ін.

Перстач - одне з найстаріших лікарських рослин, широко застосовується в народній медицині і косметології багатьох країн. Згадки про неї можна знайти не тільки в працях медиків давнини, а й в переказах, так як їй приписували велику цілющу силу, від цього і одна з назв - Могущник. Здавна корінь перстачу вважали одним з основних засобів для лікування розладу шлунку і дизентерії. Крім того, препарати з нього застосовували при лікуванні безлічі захворювань. У селах і зараз за допомогою саме перстачу лікують Ципко у дітей, тріщинки на шкірі і губах.

Настільки широке застосування перстачу в народній медицині стало можливим завдяки різноманітним цілющим властивостям рослини. У коріння перстачу прямостоячого, а саме вони зазвичай застосовуються в лікувальній практиці, є дубильні речовини, смоли, ефірну олію, крохмаль, камедь, органічні кислоти, вітаміни, важливі для організму мікроелементи, глікозид торментіллін, цукру. До речі, в квітках і листках рослини багато аскорбінової кислоти.

У народній медицині перстач застосовується як в'яжучий, бактерицидну, протизапальну, кровоспинну, ранозагоювальну, знеболююче, заспокійливе, жовчогінну, відхаркувальний засіб. Препарати з неї використовуються при лікуванні простуд, ангіни, кашлю, туберкульозу, малярії, недокрів'я, захворювань серцево-судинної системи та шлунково-кишкового тракту, печінки, сечового міхура. Особливо ефективними вони вважаються при виразковій хворобі, шлункових, кишкових і маткових кровотечах.

Застосовують лапчатку і при лікуванні шкірних захворювань, які мокли екзем, ран, опіків, фурункулів, виразок, наривів, обморожень, геморою, запалень слизових оболонок носа, рота і горла, для зменшення ревматичних і суглобових болів. Для зовнішнього застосування використовують сік, мазь, настої і відвари перстачу. Соком і маззю змащують уражені ділянки шкіри. Іноді застосовують присипку з подрібнених в порошок сушених кореневищ. Відвари і настої використовують для протирання, компресів, примочок. Розведені водою сік, відвари або настої застосовують для полоскання рота і горла, а при геморої - для ванн.

Сік отримують зі свіжих подрібнених кореневищ і трави шляхом віджиму або екстракції з водою у співвідношенні 1 до 1. Іноді сік консервують за допомогою спирту або горілки у співвідношенні 2 до 1 (спирт) або 1 до 1 (горілка). Мазь виготовляють, змішуючи подрібнені в порошок сушені кореневища з салом, маслом, жиром або вазеліном. При приготуванні мазі можна використовувати водяну баню, але суміш не слід доводити до кипіння. Однак у деяких джерелах зустрічав, що таку суміш необхідно 10-15 хвилин кип'ятити. Особисто я сумніваюся, що це доцільно при приготуванні препарату, який буде використовуватися тільки зовнішньо.

Для внутрішнього застосування, як правило, використовують настої і відвари, але іноді вживають і порошок із сушених кореневищ, сік або настоянку. Для приготування відвару або настою беруть 1 столову ложку сушеної сировини або 2 ложки свіжого на склянку окропу. Настій витримують у термосі не менше 3 годин, а відвар кип'ятять на повільному вогні або водяній бані 10-15 хвилин. Настої і відвари приймають по 1-2 столових ложки до їжі.

Настоянку готують з подрібнених сухих кореневищ, залитих спиртом (1 до 5) і витриманих протягом не менше 7 днів. П'ють по 15-20 крапель, розведених у воді, 3-4 рази на день до їди. Застосовують лапчатку і у вигляді фіто-чаїв, в тому числі у складі зборів з іншими лікарськими рослинами. Залежно від того, що збираються лікувати, до складу чаю разом з перстачем можуть входити звіробій, чебрець, шавлія, подорожник, ромашка, кульбаба, польовий хвощ та інші рослини.

Існують і інші рецепти приготування препаратів з перстачу прямостоячого, як правило, стосовно до лікування конкретних захворювань. Знайти їх можна в Інтернеті або довідниках. Спектр дії препаратів з перстачу на організм досить широкий, тому перед їх вживанням, особливо внутрішньо, бажано проконсультуватися з лікарем. При самолікуванні не виключений варіант, що, вилікувавши кашель або гастрит, натомість отримаєте атонічний запор або підвищення кров'яного тиску, так як перстач може сприяти зниженню проникності капілярів і звуження судин.

Заготовлювати лапчатку прямостоячую не складно. Кореневища копають ранньою весною чи пізньою осінню. Сушити їх можна в тіні в добре провітрюваних приміщеннях, але краще в сушарках при температурі до 60 градусів. Наземну частину збирають в період цвітіння, сушать в тіні на вітерці.

Перстач прямостоячий може надати допомогу при лікуванні багатьох захворювань, але в цьому вона не самотня, хорошими цілющими властивостями відрізняється і її близька родичка перстач гусячий (гусяча лапка). Про це рослині буде розказано в наступній статті.