Придністров'я - "чорна діра" Європи, чи так це насправді?

Коли будь-якому жителю України говориш слово ПМР - він здивовано дивиться на тебе, вимагаючи роз'яснення значення цих загадкових трьох букв. Роз'яснює - кажеш: «ПМР - це Придністров'ї». І тобі на це говорять щось на кшталт такого: «Так би і сказав - Молдова» або «А, це країна, звідки нам йде потік зброї та наркотиків», або «У мене будинок поблизу будують робітники з цього самого Придністров'я». Загалом, нічого виразного і хорошого про ПМР не почуєш, кого ні питай. Що там говорити про пересічного українця, навіть політологи та політики не багато що можуть сказати про Придністров'я. «Царство корупції», «віддана (або продана) Росії країна», «Шериф», «Смирнов» - інформація про ПМР у них цим обмежується. Знову ж таки, нічого виразного і доброго. Так що ж це за держава, що знаходиться всього то на всього в якихось 70-ти кілометрах від Одеси. І чи заслуговує воно стільки неприємних слів на свою адресу?

Південна околиця ПМР перебувати на північному сході від Одеси. З півдня на північ країна тягнеться на 250 кілометрів уздовж лівого берега Дністра. На правому березі під юрисдикцією Придністров'я знаходяться лише р Бендери і с. Кицкани (ця назва навряд чи кому-то что-то скаже. А даремно - в Кіцканах перебувати один з найбільших і шанованих монастирів Молдови, та й усього півдня України теж). Із заходу на схід ПМР «простягається» на 5-35 кілометрів. Одним словом, Пріднестровье- це вузька смужка землі вздовж Дністра.

За офіційними даними в Придністров'ї живе 530-540 тисяч осіб, за неофіційними і явно більш близьким до реальності - 430-450 тисяч. У 1995 населення ПМР становило 765 тисяч. Висновок - за десять років населення країни зменшилося, мало, не вдвічі. Крім часів Голодомору та Першої та Другої світових воєн такого скорочення населення де або на території пост-СРСР ніколи не було. Але тоді був голод (1933-1934) і найбільші війни. Так що ж відбулося в ці мирні роки на зорі нового тисячоліття, нехай і не в самому благополучному регіоні, але й не в гарячій точці, начебто Палестини або Іраку?

Придністров'я в радянський час славилося на весь Союз продукцією: машинобудівних заводів (Електромаш, завод ім. Кірова), легкої та взуттєвої промисловості (Тигина, Флоаре) і, звичайно ж, консервної промисловістю. Соки, компоти і всілякі засолювання, вироблені в Придністров'ї, відкривали по всьому Радянському Союзу - від Прибалтики до Далекого Сходу. Молдавська консервна промисловість (частка придністровських підприємств в ній становила 40%) була найбільшою в Союзі. Нехай і не по всьому Союзу, а по Україні знали про Рибницькому металургійному та цементному заводах, про Дубоссарському заводі вин, про Тирасполському винно-коньячному заводі. Також, в Придністров'ї перебувати теплова електростанція, в радянський час була однією з найбільших в УРСР і єдиною в МРСР. А що тепер. Придністров'я знають лише як батьківщину контрабандних вин і коньяків, та бізнесмени, що працюють з металами, ще можуть згадати про Рибницькому металургійному комбінаті, який едінсвенний з підприємств регіону зберіг і навіть збільшив виробничі потужності (до речі, він дає 55% надходжень до бюджету). Інші підприємства країни перебувають у кризі. Постає питання - як могло так статися, що всього лише за якісь 15 років розвалилася промисловість і економіка самого розвиненого економічного району МРСР і одного з найрозвиненіших всього півдня України.

Так, був спад в економіки всіх пост соціалістичних країн, але не розвалився ж Донбас в Україні, Кузбас і Урал в Росії, Мінський економічний район в Білорусії! Чому ж практично заглох придністровський економічний район в Молдові? До речі, економіка всіх без винятку країн колишнього Радянського Союзу зростає, починаючи з 1999-2000, в середньому на 6% (від 4% в Таджикистані до 16% в Азербайджані). У 2006 році зростання ВВП склало: у Росії-7%, Білорусі-8%, Казахстані-10%, Грузії -12%, Азербайджані-31%. Придністров'я же в 2006 році отримала від Росії як економічної допомоги - близько 300 мл доларів для покриття дірок у бюджеті - це говорить про те, що економіка ПМР явно дуже сильно пішла в мінус і без зовнішньої допомоги вже не може існувати.

Як відомо, політика нерозривно пов'язана з економікою. Вона дуже сильно залежить від економіки, так само як і економіка від політики. Політична обстановка в Білорусі наприклад - спокійна. Там є президент, який зробив багато для своєї країни, що підняв і розвинув економіку, вважай що силами одного народу, використовуючи незначну (а може і значну) економічну і політичну допомогу Росії. Президент в Білорусі взяв багато зобов'язань перед народом, і він їх виконує.

На його політичну волю і мудрість сподівається кожен громадянин республіки. І, в чому, він виправдовує довіру. І нехай, на Заході про нього говорять як про диктатора, а про Білорусію як про тоталітарний диктаторському державі.

В Україні політична обстановка навпаки вкрай гостра і нестабільна. У нашій країні існує безліч політичних сил, що борються за владу, в першу чергу, як за ресурс, який дає можливість розплатитися з людьми, котрі вклали в них гроші і, звичайно ж, самим отримати дивіденди від перебування на теплому місці. Існують також політичні сили, для яких влада-це спосіб здійснити передвиборчі обіцянки дані народу влада, це те що можна використовувати, щоб поліпшити обстановку в усіх сферах життя держави. На українському політичному Олімпі відбувається постійна боротьба, відбуваються постійні перевороти і перестановки сил, на українському Агорі відбуваються часті багатотисячні демонстрації

і мітинги. Потрібна політична стабільность- з цим не посперечаєшся. Але якщо є такий накал політичних пристрастей, значить, є то багато чого, за що політичні сили борються, значить є розуміння народом, що йому треба і хто це може зробити для нього. Хоча, в політичній науці є точка зору, - що народ постійно використовується політичними елітами, що він потрібен лише перед виборами, що його купують, коли це потрібно елітам. Ця думка, звичайно ж, почасти має підтвердження в нашій країні. Але лише частково.

У Придністров'ї ж немає політичної обстановки взагалі. Ви скажете: «такого не може бути, адже є ж президент, політики, парламент, значить, є і політична боротьба, і політичне життя». Як би не так - може! У Придністров'ї немає боротьби за владу, бо не дає сама влада їй з'явитися. 80% місць у парламенті належить депутатам, гласно або негласно пов'язаним з фірмою сина президента республіки - «Шериф». А самій фірмі, яка стала, по суті, монополією належить переважна частина ще не розпроданої економічної власності (мережа заправок і магазинів, мобільний зв'язок, знаменитий винно-коньячний завод «Kvint» і т. Д.) А якщо немає політичної боротьби, значить, немає і боротьби за голоси виборців, за народ. А якщо у громадян держави немає політичних пристрастей і розбіжностей і якщо немає інтересів і претензій до влади, значить, немає і громадян у повному розумінні цього слова.

Може читач скаже, що автор статті увійшов до крайності, що він просто «поливає брудом» бідну, але горду республіку, відстояти свою незалежність у війні. Це не так. А щоб це довести, наведу вам 8 причин, чому Придністров'ї заслуговує не завжди приємні слова на свою адресу і 3 причини (більше як не старався не знайшов) чому ні ...

Продовження в наступній частині]