Рідкісний пінгвін долетить ..., або Як ми кидаємо понти?
Ось і до нас дійшла це модна на заході забава - полювання на відьом! Та й справді, чому це ми повинні відрізнятися від «цивілізованого» світу? Ми ж у всьому майже такі, як і вони!
Ось саме, що майже!
Саме тому нам набагато легше, виявилося, оголосити війну контрафакту, ніж боротися з ним економічно. Про що це я? Та так, роздуми вголос!
Давайте спробуємо розібратися. Отже, середньостатистичний громадянин нашої країни, що має комп'ютер, напевно має на ньому дві-три (як мінімум) програми, а то й цілих програмних пакета, придбаних не у офіційних дилерів, а на товкучці. Чому? Та тому, що там вони коштують 100-200 рублів за диск, а офіційно куплені обійдуться в 10000-20000 рублів! Різниця в сто разів!
Все зрозуміло, що він при цьому порушує закон. Але чи задавався питанням той, хто цей закон видав, звідки у середньостатистичного громадянина 10-20 тисяч на покупку ліцензійних програм, адже він і на комп'ютер-то нашкріб ледве-ледве. Чому? Та тому, що у нього зарплата в межах 5-6 тисяч рублів (про окремо взяте держава в державі - про Москву, тут не йдеться!), З яких треба ще викроювати і на їжу, і на квартиру і т.д.
Питання: це скільки ж зарплат потрібно відкласти, щоб купити собі, скажімо, популярну програму «Фотошоп», яка коштує близько 10 тисяч? Якщо ж, не дай бог, він захоче придбати що-небудь для роботи зі звуком, то це буде коштувати йому вже близько 20 тисяч! Прості підрахунки показують, що економити йому сердечному доведеться більше півроку.
З іншого боку все логічно - не можеш купити, так і нема чого сунутися! Тільки після цього чомусь відразу згадуються якісь нехороші слова, на кшталт «кожному своє», а у не зовсім врівноважених товаришів рука мимоволі тягнеться до сокири ... Сумно стає від цього ...
І тут на допомогу жебраку населенню приходять панове, які на все знають відповідь. Виявляється, вся справа в тому, що треба використовувати «вільно поширюване програмне забезпечення»! Логічно. Особливо логічно те, що більш-менш серйозні програми не безкоштовні і пишуться чомусь не під безкоштовні операційні системи. Хто пробував використовувати замість «Фотошопа» «Джімп», той мене зрозуміє.
Випробувавши свій власний, особливий тільки для нас, історичний шлях розвитку, ми тепер те ж саме хочемо зробити і з інформаційними технологіями. Наводнивши країну подешевшали комп'ютерними залозками з-за бугра (типу самі не можемо), тепер точно так само намагаємося наповнити таким же викидними програмним забезпеченням. Але якщо серед залозок все-таки ще можна щось вибрати так, щоб і себе не образити, і не сильно витратитися, то з програмами справи йдуть інакше. На відміну від мікросхем і плат, їх поки що не роблять на конвеєрі! Ціна на них, як на штучний товар, падати не збирається.
Залишається що? Залишається горезвісний «пінгвін». Вже навіть проекти почали писати з перекладу навчальних закладів на пінгвінів дієту. Що це означає? Тільки одне: освіта наше, і так вже кульгає на всі кінцівки, тепер залишиться без новинок (адже вчити треба за новими технологіями, принаймні, в інформаційних технологіях!). Чим загрожує? Тільки тим, що ми ще більше відстанемо від «цивілізованого» світу, якому, до речі, це буде тільки на руку.
Коли мені ввічливо кажуть, що піратство - це погано, я погоджуюся, безумовно. Але коли мені кажуть, що ми повинні жити за світовими законами, я погоджуся з одним застереженням: хлопці, я готовий жити за цими законами, з європейськими умовами життя і праці! Я згоден отримувати таку ж зарплату, яку отримує працівник мого рівня в Європі! І тоді я із задоволенням буду користуватися всіма благами цивілізації точно так само, як і вони!
