Яка страшна загадка Марса ще не розкрита?
Марс легко знайти на нічному небі - він видно як зірочка яскравого червоного кольору. Але чому ж у цієї планети такий колір? В силу якихось причин Марс саме таким нам бачиться?
Прийнято вважати, що «кривавий» відтінок Марсу додають оксиди заліза. Простіше кажучи, поверхня планети покрита шаром іржі. Перші кольорові знімки Марса дійсно отримані з переважанням червоного кольору. Дослідження ґрунту, проведені за допомогою автоматично діючих приладів, дали інформацію на той рахунок, що мається тривалентне залізо. Але яким же чином воно «покрило» всю планету?
Аргументи наводилися різні. І всі вони не витримували критики. Вода і залізо є ж і на Землі, але чомусь оксиди заліза розподілені на нашій планеті вкрай нерівномірно. А вода була і на Марсі, про що красномовно говорять сухі нині русла річок.
Суперечки вчених відновилися з новою силою, коли стало ясно, що русла річок «прориті» найпотужнішими валами води, які були набагато сильнішими потоку Амазонки - найбільшої річки Землі! На Марсі - найбільші в нашій Сонячній системі вулкани. Вчені припустили, що одного разу найбільші з них стали вивергатися одночасно і «підігріли» атмосферу планети до такої міри, що різке потепління призвело до катастрофічного танення полярних шапок. У підсумку невеликі перш річки стали дуже бурхливими.
Якщо дивитися на докладні великомасштабні карти Марса, то можна помітити дуже круті обриви берегів річок. Фактично це вже навіть не русла, а найглибші каньйони, викликані повенями. Мільярди років тому Марс пережив справжнє пекло: висохлі в короткий термін моря дали сильні зливи, які переповнили річки.
В якійсь мірі, схоже на правду. Але лише частково. Чому? Тому, що потоп був не скрізь, але планета забарвилася (через окисленого заліза) на всій своїй поверхні! Як це могло настільки швидко статися, якщо атмосфера Марса надалі стала дуже сухою і сильно розрядженою?
Правда, на цій планеті навіть при настільки слабкою атмосфері трапляються дуже сильні пилові бурі. Вітер постійно завдає пилові бархани. Але ж залізо окислювалося набагато раніше, ніж стали насипати бархани бурі!
Розібратися в цьому парадоксі нині намагається астрофізик, професор Іллінойського інституту Джон Бранденбург, що працював в оне час в NASA і мав доступ до закритих матеріалів по Марсу. Він звернув особливу увагу на те, що в нинішній атмосфері цієї планети дуже високо зміст ксенону-129 і урану. У 2011 році Д. Бранденбург висунув наукову гіпотезу про те, що наявність всюди в поверхневому шарі грунту Марса радіоактивних речовин може свідчити про колосальну ядерної катастрофи, розбудив відразу кілька величезних вулканів. Через стрімке танення в перегрітій атмосфері полярних шапок стався всепланетний потоп. Надалі велика частина атмосфери Марса була зірвана і зникла в космос.
Більш того, вчений навіть виявив на Марсі місця, де досить чітко проявилися два неймовірних за потужністю вибуху із залишковою зараз радіацією. Так що ж там сталося? Вибухнули самі по собі два великих уранових родовища? Чи не доведено, але передбачається, що у Марса був третій супутник і він впав на планету, змусивши вивергатися ряд вулканів одночасно. Потоп, в свою чергу, «запустив» термоядерні реакції на уранових родовищах.
Може, на Марсі існувала цивілізація і там сталася ядерна війна? Можливий і такий варіант. Але можна допустити і ще один. А що якщо на Марс з космосу якоїсь космічної цивілізацією (з розряду варварських) були скинуті дві найпотужніші водневі бомби? Напевно, тут вже взагалі чиста фантастика. Але як ще пояснити те, що вся (підкреслюю особливо - вся) поверхню цієї планети містить радіоактивні речовини, характерні тільки для атомної катастрофи?
Спроби ряду вчених спростувати гіпотезу Джона Брандебурге поки ні до чого не привели - ніякі інші фактори не дають такого потужного випромінювання, залишки якого виявляються на Марсі і зараз. Так що ж там було?
