Чи судилося землянам жити на іншій планеті?
Жити, як відомо, добре. Особливо якщо у людини все є, життя влаштоване, матеріальне благополуччя і душевний спокій створюють відчуття логічної завершеності і нерозривному цілісності.
Буває все по-іншому. А буває і не перше, і не друге. Тут мова про перехід на інший рівень розуміння речей, світогляду і стоять перед тобою проблем, коли всі долали людини колись негаразди починають здаватися квіточками в передчутті ягідок, а то й зовсім в процесі очного знайомства з останніми. Вирішуючи проблеми на більш верхніх рівнях, можна зловити себе на думці: а адже легше було б, якщо б заздалегідь усе передбачити. Але заднім розумом не міцний тільки ледачий, і в цей раз, як і сотні інших таких же, сподівання та охи-ахи користі принесуть максимум, ніж завжди.
Ми звикли до того, що нас легко залякати простий посиланням на масштаб, силу, кількість, пре-висхідні ті, що з більшим чи меншим успіхом здатні укластися в нашій свідомості. Однак виявляється, що необхідно звикати до матерії і свідомості більш високого, причому почати необхідно саме з відмови погоджуватися з страхітливою енергетикою всього "глобального". Так як обмежувати рідною планетою свідомість свого становища в неосяжної всесвіту в майбутньому не буде резону схоже на те, як колись стало ні до чого мислити себе суто в нерозривному зв'язку з рідним селищем, з якого століття тому людина могла ні разу не вийти за всю свою созна-тельную життя.
Покинути планету, на якій рід людський побачив вперше світ, буде нелегко. Нестерпно боляче. Майже ніхто перед відривом космічного корабля не стане згадувати свою національну приналежність, а буде намагатися забрати з собою якомога більше всього, що пов'язано з його великою батьківщиною, яка зветься Землею. Локального погляду на речі місця напевно не буде, принаймні до того часу, поки не відбудеться зміна понять і сьогоднішнє "глобальне" чи не стане окремим випадком "локального". Всі будуть плакати про Землю. За винятком, можливо, лише тих, хто взагалі не плаче. Можливо.
Але процес міграції, як відомо, двосторонній: вибуття і прибуття. Якщо немає пункту призначення, то такого роду рух в підсумку виявляється неможливим. Ось тут і полягає поки головна трудність, коли мова заходить про космічну міграції землян. Ясно, що умови на тій планеті (хоча, можливо, це і не буде повноцінна планета), на якій коли-небудь будуть створені людські поселення, повинні мало відрізнятися від уже звичних нам. Зрозуміло, що знайти таке місце буде неймовірно складно. Відомо, що навіть якщо такий бажаний пункт знайдеться, то, цілком імовірно, це буде в декількох десятках, сотнях, тисячах і т.д. світлових років. Звідси очевидною стає доцільність, навіть, якщо завгодно, розважливість першочергового пошуку бажаного в найближчому оточенні.
У найближчому оточенні, тобто в Сонячній системі, вибір невеликий. Вісім входять до Слонечню систему (зза винятком Землі) планет мають відмінні від нашої планети температурні характеристики, на жодній з них немає атмосфери, аналогічної земний. Отже, марні всі старання? Питання без однозначної відповіді.
Вчені стверджують, що умови на четвертій від Сонця планеті на ім'я Марс ближче до земних, ніж умови на тій же Венері (інші планети, природно, шансів на вдалий тест на со-місткість мають ще менше). І з цим важко не погодитися, якщо вивчити наступні факти.
По-перше, доба на Марсі тривають приблизно 24,5 астрономічних години (незначне розходження із земними цілодобово). По-друге, рік триває 687 земних дня. По-третє, є підстави вважати, що на Марсі існувала (існує?) Життя, на користь чого говорять сліди водних потоків, колись протікали по поверхні червоної планети, і є атмосфера, що складається переважно з вуглекислого газу.
На порядку денному - більш глибоке вивчення червоної планети. Це питання стало справжнім головним болем для кращих вчених. І все б нічого, якби не одне "але": Марс не надто гостинно зустрічає посланників від сусіда, і з цієї причини процес накопичення цінної інформації про нього йде не так швидко, як того хотілося б. Але все ж таки йде. І скоро, думається, нас чекають цікаві відкриття. Можливо, дуже обнадійливі. Але чи стане це підказкою до вирішення питання про відкриття нового пункту проживання у всесвіті?
Навряд чи. Адже давайте згадаємо: на чому ґрунтується необхідність шукати шляхи, що ведуть з рідної планети в поки невідомому космічному напрямку? Відповідь безпосередньо пов'язаний з еволюцією нашого дорогоцінного світила під назвою Сонце, яке не вічне. Але перестане світити і дарувати нам можливість милуватися сходами і заходами воно тільки через 4 - 6 млрд. Років. Це означає, що часу у людства ще начебто досить і що, може статися, вирішувати озвучений питання зовсім не доведеться внаслідок можливого відходу людини зі сцени історії ще до останнього заходу сонця. Правда, тут потрібно висловити одне зауваження: кінець Сонця стане кінцем Марса в тому числі ...
Куди прямуємо? ..
