Літературний твір, навіяне газами
Зав'язка: Дорога в офіс у мене сьогодні видалася дивною. Це був явно не мій день, поїзди від Роттердама до Гааги не ходили в принципі, я не думала, що так буває на світі. Зате ходили автобуси, але не частіше ніж раз на півгодини. В автобус входить 40 осіб, а бажаючих виїхати - 200. Ось така несостиковочка.
Розвиток дійствия: Але це-то все гаразд, трапляються тут накладки з транспортом. Що було самим образливим, так це те, що протягом всієї дороги поруч зі мною хтось постійно псував повітря! При цьому обстановка, засоби транспорту, люди змінювалися. На ослах і верблюдах на роботу я вирішила все-таки не їхати (інакше можна було б легко пояснити запах). Ну ладно, спочатку на станції сидів поруч зі мною якийсь неохайний старенький дідусь. Йому-то я запах пробачила. У такому віці я й сама навряд чи буду трояндами пахнути. Потім запах переслідував мене в злий натовпі, яка чекає автобус. Тут вже від напруги і розпатланих почуттів могли трапитися казуси, пояснила я собі. Я насторожилася, коли хтось робив таке ж недобре діло в метро. Товариші, ну ви ж не одні в відхоже місце! Обнюхала себе на всяк випадок - ні, я не пахну! Вірніше, не я пахну! Вірніше, пахну, але не так, пахуча турецькими маслами! Потім я пересіла на потяг, і - ви вже здогадуєтеся! - Люди з метеоризмом оточували мене і тут. Містика якась, чесне слово. Всесвіт вирішила позбавитися від мене і вапна мене газами. У відповідь я насунула шарф на ніс і вирішила поборотися за своє життя.
Кульмінацієюия: А потім я пішла забирати свій велосипед у Гаазі, щоб довго гнати його до офісу. І коли на мене війнуло знайома хвиля, ось це ввело мене в повний ступор. Тому що навколо нікого не було - ні стареньких дідусів, ні молоденьких тіточок. І тут я відкрила свою сумку і дещо згадала. Я адже вранці зробила собі особливий салат з натертої чорною редькою. І хоч проти пневмонії це просто бомба, але аромат вона випускає не для слабкодухих, навіть у водонепроникному ланч-боксі, загорнутому в пластиковий пакет.
Розв'язнака: в їдальні компанії я ланч-бокс розсудливо вирішила не відкривати :)
Хепі-енд: тому на роботі мене все як і раніше поважають і люблять.
