Як можна було врятувати аеропорт Домодєдово?
Як тільки з'явилася перша інформація про відключення світла в аеропорту Домодєдово, були підняті по тривозі всі сили МНС центрального федерального округу. Міністр з надзвичайних ситуацій особисто очолив штаб з ліквідації наслідків аварії. Він прекрасно розумів, чим загрожує транспортний колапс на одному з найбільших аеропортів Росії. Сумний досвід аеропортів Англії, Німеччини та США показував, що може статися при найменшому збої навіть добре налагодженої системи. Немиті й голодні німецькі діти з Євроньюз стояли перед очима міністра, коли той скомандував кинути всі доступні йому сили на допомогу авіапасажирам аеропорту Домодєдово.
Тут же в район аеропорту був направлені вантажівки з питною водою і сухим пайком для підкріплення ще нічого не розуміють пасажирів. Сотні автобусів, мобілізованих згідно з раніше наміченим планом в уряду Москви, вирушили в бік Домодєдово для термінової евакуації людей. У самому аеропорту вже працювали психологи, гінекологи та кінологи. Вони знімали всі виниклі проблеми пасажирів відразу і оперативно: від нервових стресів до пошуку зниклих в темряві речей за запахом господаря. В околицях аеропорту розвертався мобільний госпіталь, який недавно прибув з Гаїті.
Приголомшені такою турботою авіапасажири з гідністю брали все навалилися на них тяготи життя в темряві аеропорту. Поїдаючи сендвічі, загорнуті в портрети міністра щодо створення надзвичайних ситуацій, тьху ти, по ліквідації оних, вони кричали:
- Слава МНС. Наша МНС краща МНС у світі. А 911 - тьху, тьху, тьху!
Представники Аерофлоту ввічливо зверталися до кожного з авіапасажирів, приносячи їм вибачення за короткочасні незручності. Пропонували безкоштовні готелю, але майже всі відмовлялися. Пройшов слух, що в аеропорт приїде сам Прем'єр-міністр і буде в режимі ручного управління виправляти ситуацію. І що вже обрано козли відпущення в особі міністра транспорту і президента Роснано. Причому тут Роснано, знав кожен росіянин, що пам'ятає їдкі висловлювання першого Президента Росії.
Президент Роснано вже давно був призначений штатним козлом відпущення в будь-якій критичній ситуації, і народ в аеропорту хотів побачити, як його принародно буде протпускати сам Прем'єр.
І тут міністр МНС згадав, що в цей день у його відомства день народження. Що накриті столи та ювілейні нагороди чекають своїх героїв. Але почуття обов'язку перемогло хвилинну слабкість сісти за святковий стіл і випити 100 грам за тих, хто ще не повернувся з Гаїті. Треба було рятувати людей в Домодєдово!
Зведення лягали на стіл міністра щохвилини.
«Всі жінки і діти розміщені в кімнатах матері та дитини». Відмінно! «Забезпечено триразове харчування пасажирів». Чудесно! «Бригада слюсарів з Нижньовартовська, що вилітає на Таїланд по профспілковій путівці, отримала комплект для гри в доміно». Чудово!
Ніколи ще його МНС не працювало так чітко і злагоджено. Навіть на Гаїті. Але тут на пульт управління надійшов новий сигнал: аеропорт Шереметьєво задихається від нестачі протиожеледних реагентів. Тисячі пасажирів штурмують стійки реєстрації. Назрівав новий транспортний колапс. І тоді міністр з МНС хотів дати команду своїм підлеглим:
- Терміново перекинути всі сили і засоби в аеропорт Шереметьєво.
Врятувати два аеропорти відразу навіть нашому МНС було неможливо. Але тут міністр згадав, що в Москві є і урядовий аеропорт Внуково. А раптом там рвоне, і тоді мало не здасться ніякому міністрові, будь він навіть двічі герой за порятунок Гаїті і ще чогось там.
І мобільний госпіталь був розгорнутий на всякий пожежний в околицях аеропорту Внуково. А міністр пішов-таки святкуватимуть своє професійне свято. Він і так сьогодні багато зробив для Батьківщини ...
Ні, все-таки краще на Гаїті. Рятувати там набагато приємніше, ніж на Батьківщині. І відрядні знову ж платять непогані, і море тепле.
Ну їх нахрен, ці Домодєдово. Самі викрутяться, не маленькі, не вперше!
