Чому Домодєдово - дзеркало російської бардака?

Чим відрізняється ситуація в грудні 2010 року в аеропорту Домодєдово від уже знаменитих пожеж літа того ж року? Різна категорія постраждалих. І різний збиток. Влітку згоріли будинки і майно, скажімо чесно, не дуже заможних громадян.

Влада, побоюючись масових заворушень (а ситуація, наприклад, в селищі Верхня Верея, де згоріли сотні будинків, була близька до критичної), максимально швидко почала вирішувати проблеми погорільців. Їм пообіцяли, а згодом і побудували будинки краще колишнього. Краще - на думку влади і обслуговуючих їх ЗМІ. Жителі, звичайно ж, хотіли більшого. Але й так непогано. Будуть тепер жити, як європейці з виділеним інтернетом, але без звичних бань і сарайчиків.

Звичайно, в масштабах країни кількість згорілих будинків було невеликим. Чи не Мамай пройшов і не Гітлер. Так-сяк впоралися. А от з Домодєдово не все так однозначно. Постраждали тисячі грамотних з вищою освітою і юридично підкованих громадян. Мають в основній своїй масі непоганий фінансовий достаток. Летять на святкування Нового року на кращі курорти Європи та Азії. А їх одномоментно опустили на саме дно життя. Без світла, туалетів та інформації. Це в глухий російській селі без інформації та ватерклозета можна прожити щасливо скільки завгодно років. А в сучасних аеропортах напередодні Нового року - вибачте, вже немає.

Існує думка, що основа існуючого в Росії режиму - пенсіонери. Саме вони справно ходять на виборчі дільниці і голосують, як їм підказує совість або місцева влада. Дозволю з цим не погодитися. Основа режиму - ті, хто може дозволити собі раз-два на рік виїхати за межі Батьківщини. А інакше - навіщо карячитися тут, якщо не можна відпочити там?

Можливість виїхати за межі рідної країни на час, а якщо сильно пощастить і назавжди, - головний критерій успіху в сучасній Росії. Чи не престижні будинки на Рубльовці, що не круті іномарки з мигалками, НЕ земельні наділи в Підмосков'ї. А тільки можливість протягом доби змитися на загниваючий Захід змушує багатьох успішних росіян що-небудь творити на рідній землі.

І тут такий облом.

Виявляється, вони, фінансово успішні за російськими мірками, нічим не захищені від звичайного російського бардака. І спікер Держдуми Гризлов, що вилетів з Шереметьєва перед самим Новим роком, ймовірно, на термінову зустріч зі своїми виборцями, вже викликає почуття глибокого роздратування. Йому, значить, можна, а іншим - фігу?

Бунт середнього класу, стукаючого пластмасовими коробками для взуття в зоні особистого огляду пасажирів, - явище нове для сучасної Росії. Він, цей середній клас, вже починає усвідомлювати, що його теж кидають. Що він - всього лише масовка на театральній виставі «Вишневий сад-2010».

А це вже новий рівень відносин між основою режиму і самим режимом. Відносин типу: «На хрена мені Путін, якщо я не можу полетіти в Таїланд»?

І влада, замість того щоб задобрити свою основу, виславши Шойгу зі бійцями їй на допомогу, тільки безпорадно розводить руками.

- Вибачайте, можемо забезпечити тільки борт для Гризлова. А решта начальство вже давно на австрійських та інших гірськолижних курортах. Так що, далі вже самі.