Хто був військовим наставником юного царя Петра?
Служиві іноземці з Німецької слободи зіграли велику роль в юності Петра. Одним з найбільш чудових людей того часу був Патрік Гордон. Він народився в Шотландії в 1635 році, походив з небагатої дворянської католицької родини.
У 1655 році Патрік вступив до війська шведського короля Карла X, але через рік в битві з поляками потрапив у полон і звільнений за умови набрання польську армію. У тому ж році він знову потрапив у полон тепер уже до шведів і перейшов до них на службу.
Всі пригоди Гордон зазначав у своїх «Записках». Він розповів, що його дружина прославилася грабежами, та й сам він промишляв розбоєм: у двох селян відняв коней. Грошей найманим офіцерам не платили. У 1658 Гордон вдруге опинився в польському полоні, а з 1661 перейшов на російську службу в чині майора. Патрік Леопольд в 26 років опинився в Росії і став іменуватися Петром Івановичем.
Глава іноземних наказу Ілля Милославський зажадав, щоб новоприбулий показав вміння користуватися списом і мушкетом. Патрік заперечив, що це справа денщика, а офіцер повинен уміти командувати солдатами. Але Милославський наполіг на своєму і залишився задоволений майором, призначивши йому подарунок за вступ на російську службу 25 рублів грошима і на 25 рублів соболями. Однак дяк подарунків не видавав, хоча Гордон кілька разів звертався до нього. Гордон надумав покинути Росію і тільки тоді отримав належне.
Він виступав на захист солдатів, які були в його підпорядкуванні, відбивав напади стрільців, мав поєдинок з майором Монтгомері, посварившись з ним на гулянці. У 1676 році Гордон - уже підполковник - був втягнутий в новий конфлікт з генералом Трауерніхт, який намовив драгунів подати на нього скаргу. Але Патрік вже встиг зарекомендувати себе здатним офіцером, і скарга була відкинута.
Він брав участь у придушенні Мідного бунту (1662), неофіційно перебував з дипломатичною місією в Англії. За 15 років його положення в Німецькій слободі усталилося, він став визнаним, шанованою людиною, як серед іноземців, так і військових, які визнавали його вміння керувати полками нового ладу.
Коли юний Петро познайомився з Німецькою слободою, першими його друзями стали Лефорт і Гордон, який отримав в 1683 році чин генерал-лейтенанта. Зі своїм Бутирський полком в 1689 році він прийшов на виручку до Петра в боротьбі з Софією, а в 1690-1694 роках керував його військовим навчанням.
Генерал брав участь в Азовських походах, в 1693 році став контр-адміралом російського флоту. Гордон домігся відкриття католицької церкви. Він постійно прагнув дізнаватися все нове у військовій справі, в механіці, картографії, щоб удосконалити російську армію. З прожитих 64 років Патрік Гордон без малого 40 років чесно служив Росії, став одним із сподвижників молодого Петра.
